Хто надасть квартиру?

Обов’язок забезпечити житлом прокурорів та слідчих прокуратури, призначених на роботу в іншу місцевість, покладено на місцеві органи виконавчої влади за місцем роботи. На це звернув увагу Верховний Суд України в Постанові від 28.01.2014 №21-406а13, текст якої друкує газета "Закон і Бізнес".

Верховний Суд України

Іменем України
Постанова

 ^{28 січня 2014 року м.Київ №21-406а13}

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду

України у складі:

головуючого — Кривенка В.В.,

суддів:             Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л.,
            Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Особи 10 до Виконавчого комітету Хмельницької міської ради про зобов’язання забезпечити благоустроєним житлом,

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2009 року Особа 10 звернувся до суду з позовом, у якому просив зобов’язати Виконком забезпечити його благоустроєним жилим приміщенням.

Позивач обгрунтував свої вимоги тим, що відповідно до ч.6 ст.49 закону «Про прокуратуру» від 5.11.91 №1789-ХІІ виконком протягом 6 місяців мав забезпечити його благоустроєним жилим приміщенням у позачерговому порядку з урахуванням права на додаткову жилу площу. Однак, звернувшись до Хмельницького міського голови із заявою про надання йому з сім’єю житла, позивач отримав відмову, що підтверджено листом від 13.03.2009.

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області постановою від 13.11.2009 позовні вимоги задовольнив частково: зобов’язав виконком надати Особі 10 на сім’ю з трьох осіб благоустроєне жиле приміщення в м.Хмельницькому відповідно до встановлених норм житлової площі. В іншій частині позову відмовив.

Задовольняючи позовні вимоги час­тково, суд першої інстанції виходив із того, що відмова відповідача забезпечити позивача житлом є незаконною та суперечить чинному законодавству, оскільки згідно з ч.6 ст.49 закону №1789-ХІІ прокурори та слідчі прокуратури, призначені на роботу в іншу місцевість, протягом 6 місяців забезпечуються виконавчими комітетами місцевих рад благоустроєним жилим приміщенням в позачерговому порядку.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 8.11.2010, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду від 25.07.2013, рішення суду першої інстанції скасував і ухвалив нове, яким у задоволенні позовних вимог Особі 10 відмовив.

Відмовляючи в позові, апеляційний суд, з висновками якого погодився суд касаційної інстанції, виходив із того, що на виконання ч.6 ст.49 закону №1789-ХІІ позивач мав бути забезпечений благоустроєним жилим приміщенням у позачерговому порядку протягом 6 місяців за місцем перебування його на квартирному обліку, а саме в прокуратурі Хмельницької області.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.237 Кодексу адміністративного судочинства, Особа 10 просить скасувати ухвалу ВАС від 25.07.2013 та прийняти нову постанову, якою його позовні вимоги задовольнити.

На обгрунтування заяви позивач надав копію постанови ВАС від 6.04.2011 (справа №К-4131/08), яка, на його думку, підтверджує неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду вважає, що заява Особи 10 про перегляд ухвали ВАС від 25.07.2013 підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Суди встановили, що наказом прокурора Хмельницької області від 7.04.2003 №130-о Особу 10 переведено з посади помічника прокурора Волочиського району Хмельницької області на посаду старшого прокурора організаційно-контрольного відділу прокуратури Хмельницької області. На цей час позивач працює на посаді прокурора відділу прокуратури Хмельницької області.

30 серпня 2005 року на спільному засіданні адміністрації та профспілкового комітету прокуратури Хмельницької області прийнято рішення, відповідно до якого позивача поставлено на квартирний облік для отримання житла в позачерговому порядку відповідно до ст.49 закону №1789-ХІІ.

Це рішення було затверджено рішенням виконкому від 27.10.2005 №726.

20 квітня 2007 року на спільному засіданні адміністрації та профспілкового комітету прокуратури Хмельницької області прийнято рішення, яким внесено зміни до складу сім’ї Особи 10, що перебуває на квартирному обліку, — включено дружину Особу 12 і дочку Особу 13.

4 березня 2009 року позивач звернувся до Хмельницького міського голови із заявою про надання йому із сім’єю благоустроєного жилого приміщення відповідно до ч.6 ст.49 закону №1789-ХІІ, проте отримав відмову з посиланням на відсутність вільної житлової площі, що підтверджено листом від 13.03.2009.

У справі, що розглядається, касаційний суд, залишаючи без змін рішення суду апеляційної інстанції про відмову в позові, виходив із того, що обов’язок забезпечити позивача житлом відповідно до приписів ч.6 ст.49 закону №1789-ХІІ взяла на себе прокуратура Хмельницької області шляхом взяття його на власний квартирний облік.

Водночас у постанові ВАС від 6.04.2011, наданій на підтвердження неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права, касаційний суд у подібних правовідносинах, виходячи з положень ч.6 ст.49 закону №1789-ХІІ, дійшов висновку про те, що обов’язок забезпечити благоустроєним житлом прокурорів та слідчих прокуратури, переведених на роботу в іншу місцевість, покладається на виконавчий комітет міської ради.

Вирішуючи питання про усунення неоднакового застосування зазначених норм права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВС виходить із такого.

Відповідно до ч.6 ст.49 закону №1789-ХІІ прокурори та слідчі прокуратури, призначені на роботу в іншу місцевість, протягом 6 місяців забезпечуються виконавчими комітетами місцевих рад благоустроєним жилим приміщенням у позачерговому порядку.

Згідно зі ст.30 закону «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.97 №280/97-ВР до відома органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема облік громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов; розподіл та надання відповідно до законодавства житла, що належить до комунальної власності.

Статтею 46 Житлового кодексу Української РСР та п.46 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів Української РСР і Української республіканської ради професійних спілок від 11.12.84 №470, передбачено, що поза чергою жилі приміщення надаються, зокрема, особам, направленим у порядку розподілу на роботу в іншу місцевість. Жилі приміщення вказаним особам надаються підприємствами, установами, організаціями, до яких вони направлені на роботу, а у випадках, передбачених законодавством, — виконавчими комітетами місцевих рад народних депутатів.

Окрім того, відповідно до ч.3 ст.46 ЖК та п.47 правил громадяни, які мають право на позачергове одержання житлових приміщень, включаються до окремого списку згідно з додатком №6 до правил. Саме виконком затвердив таке рішення щодо Особи 10, що і було встановлено судами при розгляді справи.

Таким чином, на підставі аналізу наведених вище норм права колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВС дійшла висновку про те, що обов’язок забезпечити житлом прокурорів та слідчих прокуратури, призначених на роботу в іншу місцевість, покладено на місцеві органи виконавчої влади за місцем роботи.

Отже, висновок суду касаційної інстанції у справі, що розглядається, про те, що обов’язок забезпечити позивача житлом взяла на себе прокуратура Хмельницької області шляхом взяття його на власний квартирний облік, є помилковим.

Оскільки ухвала ВАС від 25.07.2013 не узгоджується з вимогами чинного законодавства, вона підлягає скасуванню, а справа — направленню на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Керуючись стст.241—243 КАС, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Заяву Особи 10 задовольнити час­тково.

Ухвалу ВАС від 25.07.2013 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає,

крім випадку, встановленого п.2 ч.1 ст.237 КАС.

  За матеріалами газети "Закон і Бізнес"