У недалекому майбутньому вироки виноситиме комп’ютер

У недалекому майбутньому зникне необхідність у реальних засіданнях, а вердикти виноситиме комп’ютер.

20 років тому футурологи мріяли, що колись можна буде сплатити штраф за допомогою телефону або відправити позовну заяву в електронному вигляді. Зараз це вже реальність. Що далі? Суддя-комп’ютер, присяжні-програми і свідки-голограми? Портал Право.ру розповів про концепції майбутнього Феміди, потенційні ризики впровадження сучасних технологій і бірмінгемський експеримент.

Будівля суду стане анахронізмом

«Бажаєте розлучитися? Знайдіть найближчий комп’ютер системи «Швид­кий суд» — і ви вільні. Отримали штраф за перевищення швидкості? Сплатіть зі свого телефону. Потрібно подати позов на іншому кінці країни? Жодних проб­лем — ваш юрист відправить його в електронному вигляді». Так починалася розповідь про суд майбутнього у газеті Los Angeles Times у 1995 році. У 2014-му багато що з переліченого вже складно навіть назвати новинкою.

«Зазирніть до залів суду. В одному присяжні вивчають голограму, що зображає сцену вбивства, в іншому — «бродять» у віртуальній реальності, де відтворюється автокатастрофа, — продовжує описувати майбутнє видання. — А на іншому поверсі переглядають на великому екрані процес, записаний кілька тижнів тому. Не забудьте познайомитися з суддею — комп’ютером, нашпигованим штучним інтелектом новітньої версії. Завдяки доступу до обширних баз даних він передбачає результат справи. Наприклад, адвокати вводять факти справи про виробничу травму, а суддя повідомляє, яким буде результат, і вираховує компенсацію, тому сторони вважають за краще домовитися відразу».

Сьогодні футурологи досить сміливо продовжують описувати майбутнє судів. Керівник відділу фінансового консалтингу бухгалтерської фірми GBQ Holdings Кіт Хок прогнозує, що деякі категорії справ зможе розглядати комп’ютер, оскільки сучасні технології оброблення інформації, особливо предиктивне кодування, дадуть можливість без допомоги людини отримати всі необхідні дані, оцінити позиції сторін, ухвалити рішення й призначити компенсацію. Втім, сам К.Хок сподівається, що до цього часу не доживе.

Роботи можуть замінити й присяжних. Томмазо Форначіарі з університету Трента і Массімо Поезіо з університету Ессексу у вересні 2013 року опублікували в журналі «Штучний інтелект і закон» статтю «Автоматичне визначення неправдивих показань». Робота програмного забезпечення для аналізу тексту перевірялася на протоколах слухань справ в італійських судах, де обвинувачені або свідки згодом були засуджені за давання неправдивих показань.

Спочатку вчені «пояснювали» ком­п’ютеру, що є брехнею, а що — правдою в певних текстах, і «навчали» його знаходити закономірності. Наприклад, слова і фрази «я не пам’ятаю» або відповіді «вважаю» і «я думаю, що», які вказують на роздуми, вважалися маркерами потенційного обману. Потім комп’ютер отримав незнайомі йому тексти й повинен був оцінити твердження, що містилися в них, як неправдиві або правдиві. Останні комп’ютер визначав непогано — у 75% випадків він це зробив правильно, з неправдивими було дещо гірше — їх удалося розпізнати тільки в 53% випадків.

На думку директора з інформаційних технологій у HM Courts & Tribunals Service Пола Ширлі, матеріали судових справ матимуть лише віртуальну форму, судді й присяжні будуть працювати з планшетами, під’єднаними до мережі суду бездротовим зв’язком, бази даних різних установ відкриють для суддів з метою ідентифікації особи, час засідань призначатиметься автоматично, а результати — оголошуватимуться в реальному часі через Twitter. Як уважає Герберт Діксон з Вищого суду Вашингтона, віддалені процеси проводитимуться дедалі частіше, врешті-решт у залі суду може не залишитися взагалі жодної людини. Охочі бути присутніми на процесі зможуть спостерігати за ним на екрані.

«Для наступного покоління фізичні будівлі судів стануть таким же ана­хронізмом, як для нас — факси. Будь-які документи будуть доступні в хмарному сховищі, що дозволить адвокатам миттєво ділитися ними, записи потім будуть доступними всім охочим». Таку перспективу окреслюють Ненсі Мітчелл, Девід Клірі і Метью Хінкер з міжнародної юрфірми Greenberg Traurig LLP.

Описаний варіант може виявитися набагато ближчим, ніж здається. У квітні 2001 року в рамках експерименту, проведеного лабораторією «Зал суду 21», пройшло інсценування процесу у справі про теракт — вибух бомби в літаку. Адвокат з Англії допитував свідка, котрий перебував у Австралії; головував суддя Джеймс Розенбаум штату Вірджинія (США). Ключовим моментом стала 3D-анімація, яку можна було розглядати під будь-яким кутом. Від фантазій журналістів до практичних експериментів минуло всього 6 років.

На заході під назвою «Електронні трибунали і цифрові судові процеси: бачення для XXI століття» адміністративний директор судів штату Нью-Джерсі Гленн Грант припустив, що в судах працюватимуть аналоги банківських і платіжних он-лайн-систем, процеси проходитимуть без використання паперу, а судові слухання — по відеозв’язку.

Суддя Верховного суду Каліфорнії Мінг Чін показав приклад використання технологій: дівчина за кермом батьківської машини, котра стала винуватцем аварії на дорозі, була миттєво впізнана за допомогою камер спостереження, система в реальному часі сформувала повідомлення про штраф за порушення ПДР і тут же відправила на її смартфон. Жодного аркуша паперу не використано, жодної зайвої хвилини часу не витрачено.

Суддів не підкуповуватимуть, а зламуватимуть

Комп’ютеризація принесе очевидну користь. Наприклад, учасники справи зможуть миттєво отримати запис засідання, замість того щоб чекати протокол, присяжні зможуть переглядати процес, ухвалюючи рішення в нарадчій кімнаті. Самі процеси проходитимуть набагато швидше, а коштуватимуть — дешевше, що підвищить доступність правосуддя. Врешті-решт комп’ютер неможливо підкупити.

Але можна зламати. Як протистояти тим, хто вирішить маніпулювати оцифрованою інформацією? Але найважливіше — як переконати публіку в автентичності даних, якщо жодної реальної можливості її перевірити немає, адже роздрукованих копій уже не буде? І взагалі ніяка техніка не захищає на 100% від звичайних збоїв.

Що робити з правом обвинуваченого в кримінальному злочині «протистояти свідкові, що дає проти нього показання», зафіксованому, наприклад, в 6-ій поправці до конституції США і Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод? Нарешті, чи може штучний інтелект вважатися рівним людському з погляду закону? Адже суд присяжних — це «суд рівних».

Бірмінгемський експеримент

Влітку 2013 року британський уряд представив програму реформування системи кримінального правосуддя під назвою «Суд швидкий і невідворотний». Її основою є максимальна дигіталізація процесу. Експеримент був проведений у Мировому суді Бірмінгема — найбільш завантаженому у Великій Британії.

«Ідея виникла після обговорення з різними чиновниками з системи кримінального правосуддя. Нам потрібно було показати, що ми можемо зробити цифровий суд реальністю. Це як концептуальний автомобіль на автовиставці», — розповідав секретар судів Вест-Мідлендс і Варвікшира Майкл Сіт, відповідальний за експеримент у Бірмінгемі. Використані технології не були новими — відеоконференції, цифрові презентації, бездротові мережі. Проте вперше їх поєднали цілеспрямовано.

Відеозв’язок не тільки економить час, а й дозволяє свідкам під час давання показань віддалено почуватися в безпеці. Цифрове передання матеріалів справи, зокрема і прямо з планшетів у руках представників обвинувачення й захисту, радикально прискорило процес. «Ми вимагали від поліції запису камер відеоспостереження, через 2 години показали їх у суді, після чого обвинувачений відразу визнав себе винним. Без цієї технології нам було б потрібно не менш ніж 4 тижні, щоб розглянути справу», — описав один із простих прикладів старший обвинувач із Служби кримінального переслідування Бінді Атуалл.

У ході експерименту було успішно розглянуто 80 справ. Бірмінгемська система, по-перше, підвищила доступність і ефективність правосуддя, по-друге, дала значну економію: щороку державне обвинувачення Великої Британії роздруковує 160 млн сторінок, близько 13500 ув’язнених і затриманих приїжджають до суду щомісячно тільки в Англії й Уельсі.

До 2016 року такі системи мають бути впроваджені в усіх кримінальних судах країни.

   За матеріалами газети "Закон і Бізнес"