Польове забезпечення працівників включається до зарплати - ВСУ

Польове забезпечення працівників, робота яких постійно проводиться в дорозі, у розмірах, передбачених колективними договорами, включається до складу заробітної плати і оподатковується. На це вказав Верховний Суд України у своїй Постанові від 05.12.2013 №21-411а13, текст якої друкує газета "Закон і Бізнес".

Верховний Суд України

Іменем України

Постанова

5 грудня 2013 року м.Київ №21-411а13

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого — Кривенка В.В.

суддів: Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., —

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Державного підприємства «Одеська залізниця» до Котовської об’єднаної державної податкової інспекції Одеської області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2009 року Залізниця звернулася до суду з позовом, у якому просила скасувати податкові повідомлення-рішення ОДПІ від 23.04.2009 №*, 19.05.2009 №** та 22.06.2009 №***, якими визначено суму податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб (найманих працівників) у розмірі 53680 грн. 5 коп. — за основним платежем та 107360 грн. 10 коп. — штрафних (фінансових) санкцій.

На обґрунтування позовних вимог послалася на те, що висновок податкового органу про порушення Залізницею положень стст.4, 8, 16 закону від 22.05.2003 №889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (чинного на час виникнення спірних відносин) є таким, що суперечить чинному законодавству, оскільки службові поїздки працівників, постійна робота яких проходить у дорозі, відповідно до Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої Міністерством фінансів від 13.03.98 №59 (зареєстровано в Міністерстві юстиції 31.03.98 за №218/2658; у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), вважаються відрядженням, тому і надбавки за виконання таких робіт не мають обкладатися податком з доходів фізичних осіб.

Одеський окружний адміністративний суд постановою від 8.12.2010, залишеною без змін ухвалами Одеського апеляційного адміністративного суду від 1.04.2011 та Вищого адміністративного суду від 8.08.2013, позов задовольнив: скасував оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, касаційний суд зазначив, що надбавки за роз’їзний (пересувний) характер роботи за своєю економіко-правовою природою є прирівняними до відшкодування витрат працівника на відрядження, а тому не обкладаються податком з доходів фізичних осіб.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.237 Кодексу адміністративного судочинства, Котовська об’єднана державна податкова інспекція Головного управління Міністерства доходів і зборів в Одеській області (правонаступник ОДПІ) просить скасувати ухвалу ВАС від 8.08.2013 та направити справу на новий касаційний розгляд, посилаючись на неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах, а саме стст.1, 4 закону №889-IV.

На обґрунтування заяви додано ухвалу ВАС від 6.11.2012 (К/9991/39107/11), у якій цей суд, погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позову Залізниці, виходив із того, що надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, робота яких постійно проводиться в дорозі або має роз’їзний (пересувний) характер, включаються до складу заробітної плати і оподатковуються відповідно до пп.4.2.1 п.4.2 ст.4 закону №889-IV.

Аналіз наведених рішень суду касаційної інстанції дає підстави вважати, що він неоднаково застосував зазначені норми права, при цьому у справі, що розглядається, — неправильно.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні положень ст.4 Закону №889-IV, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВС виходить із такого.

Згідно з пп.4.2.1 п.4.2 ст.4 закону №889-IV до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

Підпунктом 4.3.2 п.4.3 ст.4 закону №889-IV визначено, що до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу не включається сума коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт, з урахуванням норм п.9.10 ст.9 цього закону.

Статтею 13 Кодексу законів про працю передбачено, що у колективному договорі встановлюються взаємні зобов’язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема, нормування і оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.).

Відповідно до п.1 постанови КМ «Про надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз’їзний (пересувний) характер» від 31.03.99 №490 підприємства, установи, організації самостійно встановлюють надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, робота яких постійно проводиться в дорозі або має роз’їзний (пересувний) характер, у розмірах, передбачених колективними договорами або за погодженням із замовником.

Відповідно до абз.1,2 загальних положень Інструкції службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства, об’єднання, установи, організації на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи. Службові поїздки працівників,

постійна робота яких проходить в дорозі або має роз’їзний (пересувний) характер, не вважаються відрядженнями, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором, трудовим договором (контрактом) між працівником і власником (або уповноваженою ним особою).

Наведені норми закону №889-IV та норми інших законодавчих актів не наділяють власника (або уповноважену ним особу) правом відносити до відрядження інші можливі форми виконання службових (трудових) обов’язків не за місцем постійної роботи працівників (якщо робота постійно проводиться в дорозі або має роз’їзний (пересувний) характер).

Встановлення Інструкцією такої можливості у випадку врегулювання цього питання у колективному договорі є безпідставним, оскільки таких повноважень центральному органу виконавчої влади, який її приймав, законодавством надано не було.

Таким чином надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, робота яких постійно проводиться в дорозі або має роз’їзний (пересувний) характер, у розмірах, передбачених колективними договорами або за погодженням із замовником, включаються до складу заробітної плати і оподатковуються в її складі відповідно до пп.4.2.1 п.4.2 ст.4 закону №889-IV за ставкою, встановленою у п.7.1 ст.7 зазначеного закону.

Отже, висновок Вищого адміністративного суду у справі, що розглядається, грунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, а тому заяву Котовської ОДПІ Головного управління Міністерства доходів і зборів в Одеській області слід задовольнити.

З урахуванням наведеного ухвала суду касаційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий касаційний розгляд.

Керуючись стст.241—243 КАС, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВС

ПОСТАНОВИЛА:

Заяву Котовської ОДПІ Головного управління Міністерства доходів і зборів в Одеській області задовольнити.

Ухвалу ВАС від 8.08.2013 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого п.2 ч.1 ст.237 КАС.

  За матеріалами газети "Закон і Бізнес"