Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Територіальна підсудність визначається не за фактичним місцем розташування слідчого підрозділу, а за місцезнаходженням відповідного державного органу, до складу якого він входить.
Такого висновку дійшов Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у Інформаційному листі від 15.10.2013 №1-1640(0)4-13 "Щодо визначення територіальної підсудності розгляду клопотань про забезпечення заходів кримінального провадження".
Текст листа друкує газета "Закон і Бізнес".
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Інформаційний лист
від 15 жовтня 2013 №1-1640(0)4-13
Щодо визначення територіальної підсудності розгляду клопотань про забезпечення заходів кримінального провадження
Головам апеляційних судів областей, міст Києва та Севастополя, Апеляційного суду Автономної Республіки Крим
У зв’язку із надходженням до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ листа голови Ради суддів загальних судів від 18.09.2013 №9рсзс-673/13 (вх. №1415/0/1-13 від 23.09.2013) щодо надання роз’яснень положень ч.2 ст.132 Кримінального процесуального кодексу стосовно визначення територіальної підсудності розгляду клопотань про забезпечення заходів кримінального провадження, повідомляємо наступне.
Відповідно до ч.2 ст.132 КПК клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
Відповідно до ч.1 ст.184 КПК клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування.
Відсутність у КПК чіткого визначення поняття «місце розташування органу досудового розслідування» призводить до того, що правоохоронні органи, які складаються зі структурних підрозділів, фактично розташованих в межах територіальної юрисдикції різних судів, допускають вільне трактування цього поняття та на власний розсуд визначають суд, до якого вносять клопотання про забезпечення заходів кримінального провадження.
Така практика призвела до надходження численних апеляційних скарг на ухвали слідчих суддів, винесених за наслідками розгляду таких клопотань, з підстав порушення, на думку заявників, правил підсудності.
З метою дотримання законності, забезпечення обгрунтованості судових рішень, прийнятих за наслідками розгляду клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, запобігання зловживанням та усунення неоднаковості застосування кримінального процесуального закону вважаємо за доцільне звернути увагу суддів на необхідність неухильного дотримання норм КПК при розгляді цієї категорії справ.
Так, відповідно до ст.38 КПК органами досудового розслідування (органами, що здійснюють дізнання і досудове слідство) є слідчі підрозділи органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, органів державного бюро розслідувань.
Разом із тим на відміну від КПК 1960 р. чинний кримінальний процесуальний закон визначає органами досудового розслідування не службових осіб — слідчих відповідних правоохоронних органів, а відповідні державні установи.
Враховуючи викладене, а також на підставі системного аналізу зазначених норм КПК можна зробити висновок, що органом досудового розслідування є не слідчий підрозділ, а відповідний орган внутрішніх справ, безпеки чи прокуратури, до складу якого входить цей слідчий підрозділ.
Отже, фактичне місцезнаходження структурного підрозділу не є визначальним фактором для вирішення питання щодо місця розгляду клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, оскільки територіальна підсудність повинна визначатися не за фактичним місцем розташування слідчого підрозділу, а за місцем знаходження (реєстрації) відповідного державного органу, який є юридичною особою та в складі якого перебуває слідчий підрозділ.
З метою остаточного узгодження правової позиції, формування єдиної судової практики при застосуванні положень стст.132, 184 КПК в частині визначення територіальної підсудності розгляду клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження необхідно внести зміни та доповнення до правової позиції ВСС із цього питання, викладеної в інформаційних листах від 4.04.2013 №511-550/0/4-13 та від 5.04.2013 №223-558/0/4-13.
Головам апеляційних судів областей, мм.Києва та Севастополя, Голові Апеляційного суду Автономної Республіки Крим довести висвітлену вище позицію до відома голів місцевих судів, слідчих суддів.
Голова А.СОЛОДКОВ
За матеріалами газети "Закон і Бізнес"