Покарання без вироку

Сумнівні запобіжні заходи обираються через недосконалість норм та довільне їх трактування

Практика застосування запобіжних заходів, особливо до осіб, яких підозрюють у корупційних діяннях, останнім часом стала популярною темою. Втім, фахівці зазначають, що проблема ширша й полягає не тільки в законодавчих прогалинах. В якому ж напрямі слід реформувати кримінально-процесуальне законодавство, з’ясовували в Комітеті ВР з питань правової політики та правосуддя.

Є що вдосконалювати

За словами заступника голови Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ Станіслава Кравченка, вердикти ЄСПЛ стосовно України, в яких констатується необгрунтоване тримання особи під вартою, посідають друге місце за кількістю після справ щодо невиконання судових рішень. Це зумовлено, на його думку, недосконалістю процесуального законодавства. Більше того, деякі норми не вдосконалено, навіть попри пряму вказівку зі Страсбурга.

Крім того, С.Кравченко звернув увагу, що КПК не пояснює, як слід вчинити із запобіжним заходом після постановлення обвинувального вироку, поки він не набрав законної сили. Так само не прописано, як має діяти суд касаційної інстанції у випадках, коли скасовується обвинувальний вирок, тобто хто має вирішувати питання запобіжного заходу.

У свою чергу суддя Верховного Суду Богдан Пошва цікавиться: «Хто взагалі в державі відповідає за правильну імплементацію практики ЄСПЛ?». На його думку, це повинна бути єдина касаційна інстанція, якою мав би стати ВС. Адже сьогодні різні спецсуди можуть давати різні роз’яснення з одних і тих самих питань.

Проблема не тільки в законі

Дехто з учасників обговорення нарікав на недостатню кваліфікацію суддів. «Зміна законів ні до чого не приведе. Потрібна зміна свідомості. Слід навчити суддів користуватися законами, тоді нам далі буде про що говорити», — зазначила адвокат Ганна Боряк.

Утім, її колега Ярослав Зейкан уточнив, що судді перебувають у рамках закону, зокрема, коли приймають рішення про застосування застави. «Треба розуміти, що судді зобов’язані приймати рішення про застосування застави. А в законі, до речі, сказано, що застава має бути посильною для людини, щодо якої застосовується», — звернув він увагу.

Деякі представники адвокатської спільноти застерегли від «популістської ідеї» щодо скасування альтернативних форм забезпечення кримінального провадження, зокрема, щодо осіб, яких підозрюють у корупції. Йдеться про презумпцію невинуватості, адже тільки суд може встановити, чи є особа корупціонером. Отже, варто відкоригувати порядок застосування альтернативних заходів забезпечення щодо визначення розміру застави. Або навіть зробити це через роз’яснення: дати певні орієнтири суддям.

Нарікали й на недостатню якість роботи прокуратури. Бо саме на підставі її звернень, подекуди недостатньо обгрунтованих, приймаються рішення про забезпечувальні заходи.

На горіхи дісталось і адвокатам. Один з учасників засідання зазначив, що іноді захисники списують на корупцію свій непрофесіоналізм або небажання «допрацьовувати». Адже легше просто сказати: «Ми цьому суду не довіряємо». Але так можна говорити, лише коли адвокат дійсно зробив все можливе й може довести це фактами.

За підсумками засідання окреслили основні питання, на яких буде сконцентрована увага під час розроблення проекту змін до процесуального законодавства. Утім, важливо, аби закони не приймалися на догоду певним політичним гаслам чи нагальним інтересам. Адже, як бачимо, від низької якості змін, унесених нашвидкуруч, страждає довіра до всіх учасників судового процесу.

 За матеріалами газети "Закон і Бізнес"