Чому недосконале законодавство не може виправдовувати порушення суддями прав громадян

Україна залишається одним із лідерів за кількістю звернень до Європейського суду з прав людини не в останню чергу через якість законодавства. То ж формально правильні судові рішення порушують права людей.

У якості законів розбирався суддя Бахмацького районного суду Чернігівської області к.ю.н. Павло Пархоменко у статті «Норми негативного впливу».

«Говорячи про стан правозастосування, ми часто помічаємо, що національні суди, приймаючи відповідне рішення, діють в межах і на підставі національного закону. Проте в Страсбурзі все одно часто констатують порушення конвенції, оскільки не було дотримано принципу законності», - пише суддя.

 Він зауважує, що «якість закону» є автономним поняттям, створеним ЄСПЛ у процесі тлумачення положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. В одному із рішень суд дійшов такого висновку: навіть припускаючи, що положення закону було правильно розтлумачене судами та втручання базувалося на формальній підставі, закріпленій у національному законодавстві, Суд нагадує, що вислів «передбачений законом» у п.2 ст.11 конвенції не тільки вимагає, аби дія, яка оскаржується, була передбачена національним законодавством, а й також містить вимогу щодо якості закону.

Погоджуючись із тезою про те, що закони іноді містять норми, що суперечать міжнародним договорам, в тому числі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, адвокат, партнер АО «Спенсер і Кауфманн» Юрій Петренко вважає, що недоліки українського законодавства не можуть бути виправданням для порушень суддями прав громадян.

Він звертає увагу на ч.1 ст.9 Конституції, відповідно до якої чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою, є частиною національного законодавства: «Кожен процесуальний кодекс містить положення, згідно з якими у разі невідповідності закону міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана ВР, суд застосовує міжнародний договір».

Крім цього, відповідно до ст.17 закону «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди повинні застосовувати при розгляді справ згадану Конвенцію та практику цього суду як джерело права. «Тобто суд завжди має можливість і навіть зобов’язаний у разі, коли застосування закону може призвести до порушення прав людини, керуватися нормами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також брати до уваги прецеденти ЄСПЛ», - вважає адвокат.

  За матеріалами газети "Закон і Бізнес"