За рішенням суду перераховано стаж державної служби спеціаліста районної державної адміністрації

        До Кодимського району Одеської області звернувся спеціаліст районної державної адміністрації з позовом про визнання протиправним розпорядження райдержадміністрації у частині нарахування стажу державного службовця та зобов’язання вчинити дії, зокрема перерахування вказаного стажу у відповідності з вимогами закону.

В своєму позові вказав, що при призначенні його на посаду, яку обіймає на даний час,  йому було визначено 15 ранг державного службовця та стаж державної служби, який станом на 07 травня 2013 року склав 3 роки 10 місяців 7 днів та встановлено надбавку за вислугу років в розмірі 10% посадового окладу. Вважає вказане розпорядження у частині встановлення рангу та стажу державної служби, а відтак і надбавки за вислугу років протиправним, оскільки при нарахуванні стажу державної служби не була зарахована його трудова діяльність як  державного інспектора з карантину рослин.

Постановою суду районну державну адміністрацію зобов’язано зарахувати позивачу до стажу державної служби період роботи  на посаді агронома ІІ категорії Олексіївського пункту з карантину рослин Прикордонної державної інспекції з карантину рослин в Одеській області та  період роботи  на посаді спеціаліста 1 категорії, який за посадою є одночасно державним інспектором з карантину рослин Олексіївського пункту з карантину рослин Прикордонної державної інспекції з карантину рослин в Одеській області,  зобов’язано встановити позивачу відповідну надбавку та зазначено,  що  постанова суду є підставою для здійснення перерахунку заробітної плати, надбавок, відпусток, пільг, допомоги та інших соціальних виплат позивачу  з дня його призначення на посаду спеціаліста.

 Довідково

Правові відносини щодо державної служби в України врегульовані Законом України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-XII, який відповідно до його преамбули регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність  держави  щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов  реалізації громадянами України права на державну службу. Він же визначає  загальні засади діяльності, а також  статус державних службовців,  які працюють  в  державних  органах  та  їх апараті.

Так, відповідно до ст.1 цього закону державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх  апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави  та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Категорії посад державний службовців встановлені статтею 25, а ранги державних службовців – статтею 26 цього закону.

Відповідно до ч.2 ст.33 цього закону заробітна плата державних службовців складається з  посадових окладів,  премій,  доплати за ранги,  надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок. Надбавка за вислугу років виплачується державним службовцям щомісячно у відсотках до посадового окладу з урахуванням доплати за ранг і залежно від стажу державної служби у таких  розмірах: понад 3 роки - 10,  понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків. Умови оплати праці державних службовців, розміри посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України. Джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є Державний бюджет України та інші джерела, визначені для цієї мети положеннями про органи державної виконавчої влади, затвердженими указами Президента України та постановами Кабінету міністрів України (ч.5,7 та 8 ст.33 цього закону).

Загальні  правові,  організаційні та фінансово-економічні основи карантину рослин, діяльність державних органів, підприємств, установ, організацій, посадових  осіб  та громадян,  спрямована  на  запобігання  завезенню  та   поширенню відсутніх  на  території  України  небезпечних  шкідників,  хвороб рослин і бур'янів, регулюється Законом України «Про карантин рослин» від 30 червня 1993 року №3348-ХІІ, який набув чинності 23 серпня 1993 року.

Відповідно до ст.12 цього Закону (в редакції на день набрання ним чинності) організація та здійснення державного контролю з карантину рослин покладається на головних державних інспекторів з карантину рослин, їх заступників і державних інспекторів з карантину рослин. При цьому, головні, провідні спеціалісти та спеціалісти всіх категорій прикордонних обласних, обласної, міської інспекції з карантину рослин за посадою є одночасно державними інспекторами з  карантину рослин відповідної території або пункту.  

Законом України №674-ІV від 03 квітня 20013 року «Про внесення змін до Закону України «Про карантин рослин», Закон України «Про карантин рослин» з 01 січня 2004 року викладено в новій редакції.

Так, частиною 1 ст.13 цього закону (в редакції після 01 січня 2004 року) визначено, що організація та здійснення державного контролю з карантину рослин покладаються на головних державних інспекторів з карантинурослин України, їх заступників і державних інспекторів з карантинурослин. При цьому, відповідно до ч.5 цієї статті державними інспекторами з  карантину  рослин  є  спеціалісти Державної служби з карантину рослин України.

Частиною 6 ст.13 цього закону на посадових осіб, яким надано повноваження державних інспекторів з карантину рослин, поширено дію Закону України «Про державну службу».

Законом України №3369-ІV від 19 січня 2006 року «Про внесення змін до Закону України "Про карантин рослин"», Закон України «Про карантин рослин» з 21 лютого 2006 року викладено в новій редакції.

Так, відповідно до ч.ч.5-7 ст.9 цього закону (в редакції після 21 лютого 2006 року) Державними інспекторами з карантину рослин є спеціалісти Державної служби з карантину рослин України, на яких поширюється дія Закону України "Про державну службу". Посадовим особам, яким надано повноваження державних інспекторів з карантину рослин, стаж державної служби зараховується  з дня набрання чинності Законом України "Про карантин рослин".

Отже, з часу введення цього закону в дію, зокрема з 24 серпня 1993 року і до 01 січня 2004 року відповідно до ч.4 ст.12 цього закону (в редакції на день набрання ним чинності) до державних інспекторів з карантину рослин прирівнювались головні, провідні спеціалісти та спеціалісти всіх категорій прикордонних обласних, обласної, міської інспекції з карантину рослин.

З 01 січня 2004 року відповідно до ч.ч.5 та 6 ст.13 Закону «Про карантин рослин» в редакції Закону №674-ІV від 03 квітня 20013 року, державними інспекторами з  карантину  рослин  є  спеціалісти Державної служби з карантину рослин України, на яких поширено дію Закону України «Про державну службу».

Таке ж положення збереглось і після 21 лютого 2006 року відповідно до ст.9 Закону України «Про карантин рослин» в редакції Закону №3369-ІV від 19 січня 2006 року.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України №241-р від 12 липня 2005 року «Про віднесення посад працівників органів Державної служби з карантину рослин до відповідних категорій посад державних службовців» посади працівників органів Державної служби з карантину рослин віднесено до відповідних категорій посад державних службовців.  

Постановою Кабінету Міністрів України №892 від 28 жовтня 1993 року було затверджено Статут Державної служби з карантину рослин України, де пунктом 9 розділу ІІІ було вказано, що спеціалісти всіх категорій державних обласних інспекцій з карантину рослин за посадою є одночасно державними інспекторами з карантину рослин відповідної території або пункту.

До 31 грудня 2003 року діяльність Державної служби з карантину рослин України була регламентована вищевказаним Статутом, а з грудня 2003 року -наказом Міністерства аграрної політики від 11 грудня 2003 року №439, яким затверджено Положення про Державну службу з карантину рослин України (зареєстроване в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2003 року за №1244/8565).

       Пунктом 12 цього Положення передбачено, що провідні спеціалісти та спеціалісти всіх категорій державних обласних інспекцій з карантину рослин за посадою є одночасно державними інспекторами з карантину рослин відповідної території або пункту.