Суд захистив права власника земельної ділянки від самовільно збудованих господарських приміщень

Мешканець Кодимського району Одеської області звернувся до суду з позовом про усунення створених відповідачами перешкод у користуванні належною йому земельною ділянкою. В судовому засіданні пояснив, що є власником прибудинкової земельної ділянки, яка надана йому за рішенням міської ради для будівництва та обслуговування належного йому гаража. Однак, на вказаній ділянці відповідачі самовільно без будь-яких дозвільних документів побудували господарські приміщення, чим перешкоджають позивачеві вільно використовувати належну йому земельну ділянку.

За рішенням суду відповідачі зобов’язані демонтувати (знести) самовільно прибудовані господарські приміщення, які розташовані на земельній ділянці позивача.

Довідково

Питання самочинного будівництва та його наслідків регулює стаття 376 ЦК України

Відповідно до ч.1 ст.376 ЦК України об'єкт нерухомості відноситься до самочинного будівництва за наявності однієї із наведених умов: земельна ділянка не відведена для цієї мети; відсутній належний дозвіл на будівництво; відсутній належним чином затверджений проект; під час будівництва допущені істотні порушення будівельних норм і правил.

За змістом частин 4 та 7 ст.376 ЦК України залежно від ознак самочинного будівництва особи, зазначені у цих пунктах, можуть вимагати від особи, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво: знесення самочинно збудованого об'єкта або проведення перебудови власними силами або за її рахунок; приведення земельної ділянки в попередній стан або відшкодування витрат.

З урахуванням змісту зазначеної норми у поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 ЦК України позивачами за такими вимогами можуть бути відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування та інші особи, право власності яких порушено самочинним будівництвом.

Отже, за змістом статті 376 ЦК України вимоги про знесення самочинного будівництва інші особи можуть заявляти за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою. Такий висновок узгоджується з нормами статей 3, 15, 16 ЦК України, статті 3 ЦПК України,  згідно з якими кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.