Найчастіше про доступ до документів просить обвинувачення

Законодавство передбачає можливість кожної зі сторін процесу подати клопотання стосовно тимчасового доступу до речей і документів, однак 99% таких клопотань надходить від сторони обвинувачення.

Так відзначив суддя Солом’янського районного суду м. Києва Віталій Українець на засіданні Комітету АПУ з оподаткування, повідомляє „ЗіБ” з посиланням на АПУ.

Нагадаємо, що відповідно до ч.1 статті 169 Кримінального процесуального кодексу України, тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та, у разі прийняття відповідного рішення слідчим суддею, судом, вилучити їх (здійснити їх виїмку). Тимчасовий доступ до речей і документів здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, суду (ч. 2 ст. 169 КПК України.

«У моїй практиці у якості слідчого судді (з лютого 2014 року) від сторони захисту надійшло лише два таких клопотання і сотні клопотань від сторони обвинувачення», - зазначив він.

Закон визначає, що розгляд клопотання без особи, у володінні якої знаходяться речі чи документи, можливе лише в тому випадку. якщо сторона, яка звертається до суду з клопотанням, обґрунтує необхідність розгляду клопотання без виклику особи, у володінні якої вони знаходяться. Однак, за словами судді, в переважній більшості випадків розгляд клопотання відбувається без участі особи, у володінні якої знаходяться ті чи інші речі чи документи.

І це у певних випадках є виправданим. Наприклад, коли документам може загрожувати знищення. Саме цим, зазвичай, і обґрунтовують необхідність розгляду клопотання без участі особи. У таких випадках рішення формується протягом дня. Якщо ж є необхідність викликати особу, то розгляд рішення затягується як мінімум на тиждень. Це пояснюється тим, що слідчі зазвичай вказують поштову адресу сторони, і саме такий засіб комунікації (надсилання повідомлення поштою) використовується слідчим суддею.

Однак у процесі розгляду клопотання суддя має оцінити, чи дійсно є підстави вважати, що документи можуть бути знищені, і чи є необхідність ухвалювати рішення без участі особи.  «Якщо відсутнє належне обґрунтування, в такому розгляді буде відмовлено», - пояснив Віталій Уманець.

Частиною 5 ст. 163 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, якщо сторона кримінального провадження у своєму клопотанні доведе наявність достатніх підстав вважати, що ці речі або документи:

1) перебувають або можуть перебувати у володінні відповідної фізичної або юридичної особи;

2) самі по собі або в сукупності з іншими речами і документами кримінального провадження, у зв'язку з яким подається клопотання, мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні;

3) не становлять собою або не включають речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю.

«Саме на другий пункт звертають найбільше уваги при розгляді клопотання. Наприклад, якщо слідчий розслідує певну справу щодо організації А і просить витребувати документи, які знаходяться у володінні організації Б, але ні з тексту клопотання, ні з поданих документів не вбачається, який чином ці дві організації пов’язані між собою, я відмовляю в задоволенні таких клопотань, оскільки немає доказу взаємозв’язку між цими організаціями», - звернув увагу суддя. «З часом, коли сформувалась практика таких відмов, слідчі почали додавати до клопотань акти податкових перевірок, де значиться про зв'язок між організаціями. Але тут теж треба аналізувати зв'язок. Так, адже такі акти складаються самими слідчими чи групою слідчих. І не завжди те, що викладено у акті, відповідає дійсності».