Суд не може присудити компенсацію за інвалідність - ВСУ

Суд мав зобов’язати ДПА розглянути звернення про виплату одноразової грошової допомоги, а не підміняти орган, на який покладено вирішення цього питання. Такого висновку дійшов Верховний Суд України у Постанові від 18.03.2014 №21-11а14, текст якої друкує газета "Закон і Бізнес".

Верховний Суд України
Іменем України
Постанова
^{18 березня 2014 року м.Київ №21-11а14}

 Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого — Кривенка В.В., 
суддів: Гусака М.Б., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., 
Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Особи 9 до Державної податкової адміністрації, Державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим, державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим про визнання дій протиправними та спонукання до вчинення дій,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2010 року Особа 9 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними дії ДПА щодо повернення без розгляду документів, поданих ним для виплати йому одноразової грошової допомоги на підставі ст.23 закону «Про міліцію» від 20.12.90 №565-XII, згідно з Порядком та умовами виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затвердженими постановою Кабінету Міністрів від 12.05.2007 №707, а також зобов’язати ДПА, ДПА в АР Крим виплатити йому одноразову грошову допомогу у розмірі чотирирічного грошового забезпечення (62940 грн.).

На обгрунтування позовних вимог Особа 9 указав, що він на момент звільнення отримував оклад у сумі 924 грн., надбавку за вислугу років у сумі 262 грн. 25 коп., надбавку за звання у сумі 125 грн., а отже, відповідно до ч.2 пп.1 та 3 порядку, враховуючи ІІ групу інвалідності, процент втрати працездатності (80%) та її причини, розмір належної йому до сплати одноразової грошової допомоги становить 62940 грн. (924 грн. + 262 грн. 25 коп. + 125 грн.) х 4 х 12).

Київський районний суд м.Сімферополя постановою від 7.04.2011 позов задовольнив частково: визнав протиправними дії ДПА щодо повернення без розгляду документів, поданих Особою 9 для здійснення відповідно до ст.26 закону «Про державну податкову службу в Україні» від 4.12.90 №509-XII, ст.23 закону №565-XII й у порядку та на умовах, визначених порядком, виплати одноразової грошової допомоги у відсотках чотирирічного розміру грошового забезпечення згідно із ступенем втрати працездатності; зобов’язав ДПА виплатити Особі 9 одноразову грошову допомогу відповідно до ст.26 закону №509-XII, ст.23 закону №565-XII у розмірі 80% чотирирічного розміру грошового забезпечення — 50352 грн. В іншій частині позову відмовив.

Севастопольський апеляційний адміністративний суд постановою від 19.10.2011 скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове, яким позов задовольнив частково: визнав протиправними дії ДПА щодо повернення без розгляду документів, поданих Особою 9 для здійснення відповідно до ст.26 закону №509-XII, ст.23 закону №565-XII у порядку та на умовах, визначених порядком, виплати одноразової грошової допомоги; зобов’язав ДПІ виплатити Особі 9 одноразову грошову допомогу відповідно до ст.26 закону №509-XII та ст.23 закону №565-XII у розмірі 12588 грн. — 80% від річного грошового забезпечення

924 грн. + 262 грн. 25 коп. + 125 грн.) х 12 х 80%). В іншій частині позову відмовив.

Вищий адміністративний суд постановою від 26.09.2013 скасував рішення суду апеляційної

інстанції. Постанову Київського районного суду м.Сімферополя від 7.04.2011 змінив, виклавши абз.3 резолютивної частини в іншій редакції, зобов’язавши ДПІ виплатити Особі 9 одноразову грошову допомогу у розмірі чотирирічного грошового забезпечення у сумі 50352 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Не погоджуючись із постановою ВАС, Головне управління Міністерства доходів і зборів України в Автономній Республіці Крим (правонаступник ДПА в АР Крим) звернулося із заявою про її перегляд Верховним Судом з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.237 Кодексу адміністративного судочинства.

На обгрунтування заяви додано копію ухвали ВАС від 6.11.2012 (справа №К/9991/43952/12), яка, на думку заявника, підтверджує неоднакове правозастосування.

Ухвалою від 11.12.2013 ВАС допустив цю справу до провадження Верховного Суду з підстави неоднакового застосування касаційним судом п.1

порядку в подібних правовідносинах.

У справі, яка розглядається, ВАС дійшов висновку про правомірність виплати позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі чотирирічного грошового забезпечення (ІІ група інвалідності), згідно із ч.1 пп.2 п.1 порядку, за отримані травми внаслідок дорожньо-транспортної пригоди під час прямування з місця службового відрядження.

У судовому рішенні, наданому на підтвердження неоднакового правозастосування, касаційний суд погодився із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для виплати позивачу одноразової грошової допомоги згідно із ч.1 пп.2 п.1 порядку, оскільки інвалідність позивача настала не внаслідок виконання службових обов’язків, пов’язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі зі злочинністю.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції п.1 порядку, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВС виходить із такого.

Суди встановили, що Особа 9 з 1997 року проходив службу в органах податкової міліції України. Наказом ДПА в АР Крим від 31.05.2007 №453-о його звільнено з посади начальника відділення боротьби з незаконним обігом підакцизних товарів відділу податкової міліції ДПІ за пп.«з» п.64 (через хворобу). Під час проходження служби позивач внаслідок дорожньо-транспортної пригоди отримав травми, у зв’язку із чим йому було встановлено ІІ групу інвалідності із визначенням ступеня втрати професійної працездатності у 80%. Звернення до відповідача із заявою щодо виплати йому одноразової грошової допомоги у зв’язку з настанням інвалідності позивачу було повернуто без розгляду.

Чинним законодавством передбачено, що держава гарантує правовий і соціальний захист осіб начальницького складу податкової міліції та членів їх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, встановлені стст.20—23 закону №565-XII, законом «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» від 24.03.98 №203/98-ВР (ст.26 закону №509-XII).

За змістом ч.6 ст.23 закону №565-XII, у разі інвалідності працівника міліції, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через 3 місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п’ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров’я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

На виконання наведеної норми закону Кабінет Міністрів затвердив порядок, яким визначив процедуру, умови виплати та розміри одноразової грошової допомоги, зокрема у разі встановлення інвалідності працівника органів внутрішніх справ.

Так, відповідно до абз.1 пп.2 п.1 порядку передбачено, що в розмірі чотирирічного грошового забезпечення для інвалідів II групи одноразова грошова допомога виплачується в разі встановлення інвалідності, яка настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ, органах державної податкової служби або не пізніше ніж через 3 місяці після звільнення зі служби чи після закінчення такого строку внаслідок захворювання або нещасного випадку, що сталися, зокрема, під час виконання службових обов’язків, пов’язаних із безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі зі злочинністю.

Виключний перелік службових обов’язків, пов’язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі зі злочинністю, визначено п.2 порядку. Це, зокрема, несення постової чи патрульної служби; вчинення дій із забезпечення особистої безпеки громадян, захисту їх прав і свобод, законних інтересів; припинення або запобігання злочинам та правопорушенням; охорона і забезпечення громадського порядку; виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, що їх вчинили; забезпечення безпеки дорожнього руху; участь у ліквідації наслідків аварії, пожежі, катастрофи, стихійного лиха та інших надзвичайних подій.

Водночас абз.2 пп.2 п.1 порядку визначено відповідний розмір виплати такої допомоги у разі настання інвалідності внаслідок захворювання або нещасного випадку, що сталися у період проходження служби і не пов’язані із безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі зі злочинністю (у відсотках відповідного розміру грошового забезпечення згідно із ступенем втрати працездатності, який визначається медико-соціальною експертною комісією).

Таким чином, на думку колегії суддів Судової палати в адміністративних справах ВС, єдиною умовою виплати одноразової грошової допомоги у розмірі чотирирічного грошового забезпечення для інвалідів II групи є установлення інвалідності під час виконання службових обов’язків, пов’язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі зі злочинністю.

Ураховуючи те, що у справі, яка розглядається, суди встановили, що інвалідність позивача настала під час проходження служби, що не пов’язана з такою участю, то права на виплату допомоги у розмірі чотирирічного грошового забезпечення позивач не має.

Оскільки звернення позивача про виплату одноразової грошової допомоги відповідач не розглянув та відповідного рішення не прийняв, то суд мав зобов’язати останнього розглянути це звернення згідно з вимогами чинного законодавства, а не підміняти орган, на який покладено вирішення цього питання.

Таким чином, висновок суду касаційної інстанції про неправомірність дій відповідача та зобов’язання виплатити на користь Особи 9 одноразову грошову допомогу в розмірі чотирирічного грошового забезпечення не грунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

У зв’язку з наведеним постанова ВАС від 26.09.2013 підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Керуючись стст.241—243 КАС, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВС

ПОСТАНОВИЛА:

Заяву Головного управління Міністерства доходів і зборів в Автономній Республіці Крим задовольнити частково.

Постанову ВАС від 26.09.2013 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого п.2 ч.1 ст.237 КАС.

 За матеріалами газети "Закон і Бізнес"