ВСУ ухвалив прецедентне рішення по зовнішній рекламі

Дія дозволу на розміщення зовнішньої реклами обмежена у часі та поширюється на певну територію, будівлю, споруду, від власників яких або уповноважених ними органів одержано згоду. На це звернув увагу Верховний Суд України у своїй Постанові від 25.03.2014 №21-23а14, текст якої друкує газета "Закон і Бізнес".

Верховний Суд України
Іменем України
Постанова

  ^{25 березня 2014 року м.Київ №21-23а14}

 
Колегія суддів Судової палати в

адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого — Кривенка В.В.,
суддів: Гусака М.Б., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б.,
Терлецького О.О., Тітова Ю.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламне агентство «Інарт» до відділу реклами управління містобудування та архітектури департаменту містобудування, архітектури та земельних відносин Харківської міської ради, третя особа — комунальне підприємство «Міський інформаційний центр», про визнання неправомірною відмови у продовженні строків дії дозволів, зобов’язання продовжити строки дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2008 року товариство звернулося до суду з позовом, у якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просило визнати протиправною відмову ради у продовженні строків дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами, зобов’язати продовжити строки дії дозволів на розміщення реклами до 30.06.2012.

Позовні вимоги товариство обгрунтувало тим, що відповідач, усупереч вимогам ч.1 ст.16 закону «Про рекламу» від 3.07.96 №270/96-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), положень Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою КМ від 29.12.2003 №2067, відмовив у продовженні строку дії дозволів до кінця 2007 року у зв’язку з відсутністю договорів користування місцями для розміщення спеціальних конструкцій, що перебувають у комунальній власності.

Суди розглядали справу неодноразово.

Комінтернівський районний суд м.Харкова постановою від 26.11.2010, залишеною без змін ухвалами Харківського апеляційного адміністративного суду від 2.03.2011 та Вищого адміністративного суду від 16.10.2013, позовні вимоги задовольнив: визнав відмову ради у продовженні строків дії дозволів на розміщення реклами протиправною та зобов’язав продовжити дію дозволів на розміщення реклами до 30.06.2012.

Висновок суду першої інстанції, з яким погодилися апеляційний та касаційний суди, грунтується на тому, що законодавчо визначений спосіб продовження дозволів на розміщення зовнішньої реклами не передбачає обов’язку товариства надавати раді для продовження дозволів інші документи, крім заяви, та — у випадках розміщення складної спеціальної конструкції — обгрунтування щодо її відповідності проекту та вимогам безпечності її розміщення та використання (експертний висновок).

У заявах про перегляд судових рішень Верховним Судом з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.237 Кодексу адміністративного судочинства, рада та підприємство просять скасувати ухвалу ВАС від 16.10.2013 та прийняти нове рішення — про відмову у задоволенні позовних вимог.

На обгрунтування заяв додано постанову ВАС від 20.01.2011 (К-341/08 К-231/08), у якій цей суд, відмовляючи ТОВ у задоволенні позову, дійшов висновку, що відповідач правомірно відмовив у продовженні строку дії дозволу на розміщення реклами, оскільки, за змістом положень п.4.2. Правил розміщення зовнішньої реклами у м.Харкові, затверджених рішенням виконавчого комітету Ради від 20.10.2004 №977, та ч.1 ст.16 закону №270/96-ВР, якими передбачені підстави та процедури надання дозволу та продовження строку дії дозволу на розміщення реклами, необхідно враховувати волевиявлення власника місця розташування рекламних засобів.

Перевіривши наведені у заявах доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВС дійшла висновку про неоднакове застосування касаційним судом у подібних правовідносинах ч.1 ст.16 закону №270/96-ВР, положень типових правил та п.4.2. правил.

Усуваючи розбіжності у застосуванні судом касаційної інстанції зазначених норм права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВС виходить із такого.

Відповідно до ч.1 ст.16 закону №270/96-ВР розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів. При видачі дозволів на розміщення зовнішньої реклами втручання у форму та зміст зовнішньої реклами забороняється. Зовнішня реклама на територіях, будинках та спорудах розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб). Розміщення зовнішньої реклами на територіях та об’єктах поза населеними пунктами провадиться лише за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб).

Відповідно до п.1 типових правил дозвіл — це документ установленої форми, виданий розповсюджувачу зовнішньої реклами на підставі рішення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, який дає право на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці.

Виконавчим органом ради, за визначенням, наведеним у п.2 типових правил, є виконавчий комітет сільської (сільський голова), селищної, міської ради, Київська та Севастопольська міськдержадміністрації.

Пунктом 6 зазначеного нормативно-правового акта встановлено, що до повноважень робочого органу належать, зокрема:

розгляд заяв розповсюджувачів зовнішньої реклами про надання дозволу, внесення змін у дозвіл, переоформлення дозволу та продовження строку його дії;

прийняття рішення про встановлення пріоритету заявника на місце розташування рекламного засобу, продовження строку, на який встановлено зазначений пріоритет, або про відмову в установленні такого пріоритету;

підготовка проекту рішення виконавчого органу ради щодо надання дозволу чи про відмову в його наданні;

видача дозволу на підставі рішення виконавчого органу ради.

Згідно з п.15 типових правил у разі недодержання заявником строку, зазначеного в п.11 цих правил, та у разі ненадання ним в установлений строк документів, указаних у п.13 цих правил, заява вважається неподаною, пріоритет на місце розташування рекламного засобу втрачається, документи повертаються заявнику, про що робочий орган робить відповідний запис в журналі реєстрації.

За змістом п.16 типових правил, дозвіл погоджується з власником місця або уповноваженим ним органом (особою) і спеціально уповноваженим органом з питань містобудування та архітектури.

Типові правила (п.22) встановлюють можливість відмови у наданні дозволу, якщо: оформлення поданих документів не відповідає встановленим вимогам; у поданих документах виявлені завідомо неправдиві відомості. Перелік підстав для відмови у наданні дозволу є вичерпним.

Пунктом 29 цих правил встановлено, зокрема, що строк дії дозволу продовжується на підставі заяви, яка подається робочому органу розповсюджувачем зовнішньої реклами у довільній формі не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії дозволу. Продовження строку дії дозволу фіксується в журналі реєстрації з внесенням відповідних змін у дозвіл.

Відмова у продовженні строку дії дозволу може бути оскаржена у порядку, встановленому законодавством.

За змістом зазначених норм, можна дійти висновку про те, що дія дозволу на розміщення зовнішньої реклами обмежена у часі та поширюється на певну територію, будівлю, споруду, від власників яких або уповноважених ними органів одержано згоду.

Наведене правове регулювання виключає можливість його тлумачення таким чином, що рішення про відмову у продовженні строку дії дозволу може приймати робочий орган та що при поданні заяви про продовження дозволу наявність згоди (погодження) власника місця розташування спеціальної конструкції або уповноваженого ним органу (особи) не є обов’язковою.

Правила зазначеного висновку не спростовують, вони не можуть суперечити та й не суперечать ні приписам типових правил, ні закону №270/96-ВР.

Підпунктом 4.2 п.4 правил установлено, що дозвіл надається строком на 5 років, якщо:

менший строк не зазначено у заяві розповсюджувача зовнішньої реклами;

менший строк не встановлено погодженням власника місця розташування спеціальної конструкції або уповноваженим органом (особою), з урахуванням погодження утримувачів інженерних комунікацій та інших уповноважених осіб.

При цьому дозвіл не може бути виданий на термін більший, ніж погоджено з власником місця розташування спеціальної конструкції. За необхідності для встановлення вказаного терміну робочий орган може вимагати від заявника надання копії договору з власником чи уповноваженою ним особою або лист зазначеної особи про надання у користування місця для розташування спеціальної конструкції протягом відповідного терміну.

Підпунктом 6.2.1 правил визначено, що дозвіл погоджується з власником місця або уповноваженим ним органом (особою), а п.6.4 — що строк дії дозволу продовжується на підставі заяви, яка подається робочому органу розповсюджувачем зовнішньої реклами у довільній формі не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії дозволу. Продовження строку дії дозволу фіксується в журналі реєстрації з внесенням відповідних змін у дозвіл. У випадку прострочення терміну подачі заяви на продовження строку дії дозволу та/або експертного висновку розповсюджувач зовнішньої реклами оформлює новий дозвіл у встановленому цими правилами порядку. Відмова у продовженні строку дії дозволу може бути оскаржена у порядку, встановленому законодавством.

Зі змісту правил вбачається, що для одержання дозволу та для продовження строку дії дозволу на розміщення реклами умовою надання такого дозволу є наявність згоди власників (уповноважених ними органів) територій, будинків та споруд, на яких передбачається розміщення об’єктів зовнішньої реклами.

Оскільки законом не встановлено термінів дії відповідних дозволів, цей термін має бути встановлений виконавчими органами сільських, селищних, міських рад як такими, що на підставі ст.16 закону №270/96-ВР уповноважені встановлювати порядок видачі таких дозволів.

Згода власників (уповноважених ними органів) територій, будинків та споруд, на яких передбачається розміщення об’єктів зовнішньої реклами, може бути визначена у формі угоди між ними та суб’єктом, який має намір розмістити відповідну рекламу.

Якщо зазначена угода є строковою, тобто передбачає часові межі дії згоди на розміщення зовнішньої реклами, то дозволи на її розміщення можуть бути видані в межах строку дії зазначеної угоди, але на строк не більший, ніж установлено виконавчими органами сільських, селищних, міських рад.

Якщо строк дії погодження є більшим, ніж строк дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами, то дія дозволу може бути продовжена до закінчення строку дії угоди.

Якщо на момент закінчення дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами закінчився строк дії угоди, то продовження дії дозволу є

можливим лише за умови продовження строку дії угоди (погодження).

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що дозвіл на розміщення зовнішньої реклами може бути продовжений лише на певний строк. При цьому безумовною підставою для видачі такого дозволу є документально підтверджена згода власників (уповноважених ними органів) територій, будинків та споруд на розміщення об’єктів зовнішньої реклами із визначеним строком дії згоди.

Таким чином, висновок касаційного суду у справі, що розглядається, грунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права.

Окрім того, касаційний суд не дав правової оцінки тому, що відповідачем у справі виступав відділ реклами управління містобудування та архітектури Департаменту містобудування, архітектури та земельних відносин ради, котрий відповідно до пп.2.1 п.2 правил є робочим органом, на який покладено виконання окремих функцій щодо регулювання діяльності у сфері розміщення зовнішньої реклами у м.Харкові та який, за встановлених судами обставин, не має процесуальної дієздатності.

Частиною 3 ст.48 КАС установлено, що здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов’язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їхнім посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).

Ураховуючи наведене, ухвала ВАС від 16.10.2013 підлягає скасуванню, а справа — направленню на новий касаційний розгляд.

Керуючись стст.241—243 КАС, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВС

ПОСТАНОВИЛА:

Заяви Харківської міської ради та КП «Міський інформаційний центр» задовольнити частково.

Ухвалу ВАС від 16.10.2013 скасувати, а справу направити на новий касаційний розгляд.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого п.2 ч.1 ст.237 КАС.

 За матеріалами газети "Закон і Бізнес"