ВС пояснив, коли не сплачується судовий збір

Судом установлено, що ухвалою АСЛО від 9.01.2018 апеляційну скаргу Особи 1 залишено без руху з підстав її невідповідності вимогам ст.356 ЦПК, а також відсутності копій скарги та доданих письмових матеріалів відповідно до кількості учасників справи; документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону; доказів, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду першої інстанції (за наявності).

Копія вказаної ухвали була отримана заявником 22.02.2018, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи, проте вимоги ухвали не виконано.

Ухвалою АСЛО від 12.03.2018 апеляційну скаргу Особи 1 визнано неподаною та повернуто заявнику відповідно до вимог ч.3 ст.185, ст.357 ЦПК.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням ч.2 ст.389 ЦПК підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

<…> Залишаючи апеляційну скаргу без руху, апеляційний суд виходив, зокрема, з того, що позивач не сплатив судовий збір у розмірі 320 грн.

За подання до суду апеляційної та касаційної скарг на ухвалу суду, заяви про приєднання до такої скарги особою, яка не належить до категорії осіб, які звільнені від сплати судового збору або стосовно яких законодавець прямо встановив пільги щодо сплати судового збору, останній сплачується в розмірі, передбаченому пп.9 п.1 ч.2 ст.4 закону «Про судовий збір» у редакції, що була чинною на час подання відповідної скарги.

Відповідно до п.13 ч.2 ст.3 закону «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Як убачається з матеріалів справи, Особа 1звернулася до суду з позовом про визнання дій, бездіяльності Сихівського райсуду протиправною, тобто належить до категорії осіб, які звільнені від сплати судового збору.

Апеляційний суд не врахував наведеного та безпідставно поклав на неї обов’язок щодо сплати судового збору і, відповідно, безпідставно визнав її апеляційну скаргу неподаною та повернув її.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне здійснення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується щодо не лише сторін, але й національних судів (п.47 рішення від 21.10.2010 у справі «Diya 97 v. Ukraine»).