ВС зробив висновок щодо відшкодування моральної шкоди

Особа не набуває особливого правового статусу, пов’язаного з її неповноліттям, а з-поміж найближчих до померлого родичів отримує право на компенсацію моральної шкоди, не пов’язане з її віком. До такого висновку дійшов ВСУ в постанові від 11 березня 2015 року №6-208цс14, текст якої друкує "Закон і Бізнес".

Верховний Суд України

Іменем України
Постанова

11 березня 2015 року                   м.Київ                                                     №6-208цс14

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду в складі:

головуючого — Яреми А.Г.,

суддів: Григор’євої Л.І., Лященко Н.П., Сеніна Ю.Л., Гуменюка В.І., Охрімчук Л.І., Сімоненко В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Особи 8 до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК «Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, за заявою Особи 8 про перегляд рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24.09.2014,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2013 року Особа 8 звернулася до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що Інформація 1 помер її батько — Особа 9. Виснов­ком комунальної установи «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної державної адміністрації  від 17.05.2006 встановлено причинний зв’язок смерті Особи 9 з наслідками

нещасного випадку, пов’язаного з виробництвом, що підтверджується актом за формою Н-1 від 18.06.82 №71.

Посилаючись на те, що у зв’язку з утратою батька вона зазнала душевного болю й відчула сильний емоційний стрес, чим їй завдано моральної шкоди, Особа 8 просила задовольнити її позовні вимоги та стягнути з ПАТ «ДТЕК «Павлоградвугілля» 10000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 14.11.2013 позовні вимоги Особи 8 задоволено, стягнуто з ПАТ «ДТЕК «Павлоградвугілля» на її користь 10000 грн. на відшкодування моральної шкоди, а також у дохід держави 100 грн. судового збору.

Додатковим рішенням Першотравенського міського суду Дніпро­петровської області від 21.11.2013 стягнуто з ПАТ «ДТЕК «Павлоградвугілля» у дохід держави 129 грн. 40 коп. судового збору.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27.12.2013 рішення місцевого суду скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову Особи 8.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах ВСС від 24.09.2014 скасовано рішення місцевого та апеляційного судів, у задоволенні позову Особи 8 відмовлено.

У листопаді 2014 року до ВС звернулась Особа 8 із заявою про перегляд рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах ВСС від 24.09.2014, посилаючись на неоднакове застосування судами касаційної інстанції стст.1167, 1168 Цивільного кодексу, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення в подібних правовідносинах.

У зв’язку із цим Особа 8 просить скасувати рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах ВСС від 24.09.2014, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах ВСС від 24.11.2014 зазначену вище справу допущено до провадження ВС.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи Особи 8, Судова палата у цивільних справах ВС уважає, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.355 ЦПК заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло за собою ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

За змістом ст.360⁴ ЦПК, суд задовольняє заяву про перегляд справи ВС і скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.355 ЦПК, якщо встановить, що судове рішення є незаконним.

Судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій установлено, що відповідно до свідоцтва про народження І-ЕР №468452, виданого Сизранським міським бюро реєстрації актів цивільного стану Самарської області Російської Федерації, Особа 10 народилася 10.10.75, її батьками є Особа 9 та Особа 11.

16 вересня 1994 року між Особою 12 і Особою 10 укладено шлюб, у зв’язку із чим остання змінила прізвище на прізвище  Особи 9 (свідоцтво про укладення шлюбу від 16.09.94 серії №1).

Батько позивачки, Особа 9, під час виконання трудових обов’язків на підприємстві вугільної промисловості (шахта «Степова», правонаступником якої є ПАТ «ДТЕК «Павлоградвугілля») отримав виробничу травму, про що складено акт про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1 від 18.06.82 №71.

Висновком МСЕК від 22.10.2001 Особі 9 встановлено втрату професійної працездатності та 2-у групу інвалідності.

Інформація 1, Особа 9 помер.

Згідно з довідкою про причинний зв’язок смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом серії ДНА-03 №000406, яка видана КУ «ОЦМСЕ» Дніпропетровської ОДА, встановлено причинний зв’язок смерті потерпілого Особи 9 з раніше отриманою ним виробничою травмою під час роботи на шахті «Степова».

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Особі 8 у зв’язку зі смертю батька, Особи 9, завдана моральна шкода, яка підлягає стягненню на підставі ст.1168 ЦК.

Скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог Особи 8, апеляційний суд виходив з того, що позивачці на момент смерті батька було більш ніж 18 років, вона перебувала в шлюбі з Особою 12 і однією сім’єю з батьком не проживала. Таким чином, на Особу 8 згідно із ст.6 Сімейного кодексу та ст.18 закону «Про охорону дитинства» не поширюється статус дитини, тому до спірних правовідносин не підлягають застосуванню вимоги ст.1168 ЦК.

Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог Особи 8, дійшов висновку, що виробнича травма Особи 9, яка спричинила смерть останнього, виникла в 1982 році, тобто до набрання чинності Цивільним кодексом, який діє з 1.01.2004, тому зазначений закон не підлягає застосуванню.

Особа 8 зазначає, що суд касаційної інстанції під час розгляду більш ніж двох справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Для прикладу заявниця надала ухвалу ВСС від 22.11.2013, якою відмовлено ПАТ «ДТЕК «Павлоградвугілля» у відкритті касаційного провадження у справі за позовом її сестри про відшкодування моральної шкоди. Касаційний суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, рішеннями яких задоволено позовні вимоги й на підставі стст.1167, 1168 ЦК ухвалено стягнути з ПАТ «ДТЕК «Павлоградвугілля» на користь позивачки 10000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Таким чином, існує неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права, що потягло за собою ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах ВС виходить з такого.

Відповідно до пп.1, 4 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК цей кодекс набирає чинності з 1.01.2004. Цивільний кодекс застосовується до цивільних правовідносин, що виникли після

набрання ним чинності.

За змістом ст.1168 ЦК, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім’єю.

У зазначеній нормі поняття «діти» вжито в розумінні кровної спорідненості з померлим, оскільки особа не набуває особливого правового статусу, пов’язаного з її неповноліттям, а з-поміж найближчих до померлого осіб отримує право на компенсацію моральної шкоди, не пов’язане з віком особи.

Згідно з стст.15, 16 ЦК кожна особа має право на захист свого порушеного права в разі його порушення, невизнан­ня або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду по захист свого особистого немайнового або майнового права та

інтересу.

Відповідно до положень ст.11 ЦК підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Право на звернення до суду щодо компенсації моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи виникає у зв’язку з настанням певних подій: каліцтва, ушкодження здоров’я або смерті фізичної особи.

У справі, яка є предметом перегляду, Особа 8 звернулася до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька, Особи 9, і таке право на звернення до суду в неї виникло лише з настанням певних юридичних фактів, а саме: смерті батька Інформація 1 та встановлення 17.05.2006 висновком КУ «ОЦМСЕ» Дніпропетровської ОДА причинного зв’язку смерті Особи 9 з наслідками нещасного випадку на виробництві.

Події, які породили цивільне право Особи 8 на відшкодування моральної школи та стали підставою для звернення до суду з позовними вимогами, мали місце після 1.01.2004, тобто після набрання чинності ЦК, тому підлягають розгляду згідно з положеннями стст.1167, 1168 ЦК.

Судовою палатою у цивільних справах ВС установлено неоднакове застосування стст.1167, 1168 ЦК, що потягло за собою ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

За таких обставин рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах ВСС від 24.09.2014 не може залишатись у силі, а підлягає скасуванню на підставі п.1 ст.355 ЦПК з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Керуючись стст.355, 360³, 360⁴ ЦПК, Судова палата у цивільних справах ВС

ПОСТАНОВИЛА:

Заяву Особи 8 задовольнити.

Рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах ВСС від 24.09.2014 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова ВС є остаточною й може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п.2 ч.1 ст.355 ЦПК.

 За матеріалами газети "Закон і Бізнес"