ВС пояснив свою відмову у визнанні договору іпотеки недійсним

Позивачка наполягала, що договір іпотеки повинен бути визнаний недійсним, адже станом на час його підписання майнові права на недобудовану квартиру не могли бути предметом іпотеки.

Цю справу № 6-173цс14 Верховний Суд України розглянув на своєму засіданні 3 грудня і з огляду на наступне вирішив відмовити в задоволенні вимог позивачки.

Так, як пояснили “ЗіБ” у ВСУ, у цій справі позивачка ініціювала судовий розгляд за позовом до свого чоловіка та Банку про визнання недійсним договору іпотеки. Доводи позову зводилися до того, що в іпотечному договорі, укладеному між її чоловіком та Банком, предметом іпотеки зазначено майнові права на квартиру, яка не завершена будівництвом.

Хоча станом на день укладення іпотечного договору закон (ст. 5 Закону України «Про іпотеку») не дозволяв передавати в іпотеку майнові права на об’єкти незавершеного будівництва.

Рішенням суду першої інстанції в задоволенні позову було відмовлено. Із висновками цього суду погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій.

Позивачка звернулася до Верховного Суду України із заявою про перегляд рішення суду касаційної інстанції. Вона посилалася на те, що суд касаційної інстанції не однаково та неправильно застосував ст. 5 Закону України «Про іпотеку». Позивачка наполягала, що договір іпотеки повинен бути визнаний недійсним, адже станом на час його підписання майнові права на недобудовану квартиру не могли бути предметом іпотеки.

У ВСУ відзначають, що за обставинами справи чоловік позивачки уклав із Банком кредитний договір і взяв кредит на суму близько 130 тис. доларів США для придбання квартири в багатоквартирному будинку, розпочатому будівництвом. Для забезпечення виконання своїх боргових зобов’язань він у той же день, за наявності нотаріально посвідченої згоди своєї дружини (позивачки), уклав із цим Банком договір іпотеки та передав в іпотеку Банку майнові права на майбутню квартиру.

Згодом чоловік позивачки отримав документ про право власності на квартиру та разом із Банком вніс зміни до договору іпотеки – визначив, що в іпотеку передаються не майнові права, а квартира. Позивачка проти зміни предмета іпотеки не заперечувала та надала своєму чоловіку нотаріальну згоду на такі дії.

Діюча на той час редакція ч. 2 ст. 5 Закону України «Про іпотеку» визначала, що предметом іпотеки може бути об’єкт незавершеного будівництва, який стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому.

Саме з цього виходили суди нижчого рівня та вказали у своїх рішеннях, що в іпотеку було передано об’єкт незавершеного будівництва, на який іпотекодавець (чоловік позивачки) документально підтвердив своє право набуття у власність у майбутньому.

Фактично так і сталося – чоловік позивачки набув право власності на квартиру та шляхом унесення змін до іпотечного договору передав квартиру в іпотеку Банку. Позивачка про дії чоловіка знала і не заперечувала проти них. Ці події відбулися до того, як кредитний договір припинився. При цьому кошти, взяті в кредит, Банку повернуті так і не були.

За таких обставин, Верховний Суд України дійшов висновку про правильне застосування у цій справі судами ст. 5 Закону України «Про іпотеку» і відмовив у задоволенні заяви позивачки.