ВСУ нагадав про елементи складу цивільного правопорушення

Якщо підприємство не мало можливості вчасно отримати дозвіл з незалежних від нього причин, в його діях не вбачається наявності складу цивільного правопорушення. Такий висновок зробив ВСУ в постанові №908/2138/16, текст якої друкує «Закон і Бізнес».

Верховний Суд України

Іменем України

Постанова

9 серпня 2017 року                            м.Київ                                №908/2138/16

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

головуючого — ЄМЦЯ А.А.,
суддів: БЕРДНІК І.С., ЖАЙВОРОНОК Т.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву публічного акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор» про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду від 20.04.2017 у справі №908/2138/16 за позовом Державної екологічної інспекції у Запорізькій області до ПАТ «Запоріжтрансформатор» про стягнення суми,

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2016 року Державна екологічна інспекція у Запорізькій області звернулася до Господарського суду Запорізької області з позовом до ПАТ

«Запоріжтрансформатор» про стягнення 498220,00 грн.

Позов обґрунтовано тим, що у період з 1.03 до 3.01.2013 ПАТ «Запоріжтрансформатор» здійснювало спеціальне водокористування без дозволу. Внаслідок самовільного забору води та самовільного скидання забруднювальних речовин зі зворотними водами відповідачем заподіяно збитки державі у розмірі 498220,00 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 16.12.2016, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 31.01.2017, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою ВГС від 20.04.2017 постанову Донецького апеляційного господарського суду від 31.01.2017 та рішення Господарського суду Запорізької області від 16.12.2016 скасовано, прийнято нове рішення, позов задоволено. Стягнуто з ПАТ «Запоріжтрансформатор» на користь держави в особі Державної екологічної інспекції у Запорізькій області 498220,00 грн. шкоди та судовий збір.

У заяві про перегляд постанови ВГС від 20.04.2017 з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.111¹⁶ Господарського процесуального кодексу, ПАТ «Запоріжтрансформатор» просить скасувати постанову суду касаційної інстанції та залишити в силі постанову суду апеляційної інстанції і рішення суду першої інстанції, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень ст.1166 Цивільного кодексу, стст.1, 48, 49, 110, 111 Водного кодексу, положень закону «Про охорону навколишнього природного середовища».

На обґрунтування заяви надано копії постанов ВГС від 20.05.2015 у справі №912/3212/14, від 15.10.2015 у справі №921/700/14-г/14, від 28.09.2016 у справі №912/3212/14, від 14.03.2017 у справі №921/107/16-г/14.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників Державної екологічної інспекції у Запорізькій області, ПАТ «Запоріжтрансформатор», перевіривши наведені заявником обставини, Судова палата у господарських справах ВСУ вважає, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, яка розглядається, судами попередніх інстанцій установлено, що у період із 29.11 до 11.12.2013 Державною екологічною інспекцією у Запорізькій області проведено планову перевірку дотримання ПАТ «Запоріжтрансформатор» вимог природоохоронного законодавства, за результатами якої виявлено, що ПАТ «Запоріжтрансформатор» у період з 1.01 до 3.01.2013 здійснювало спеціальне водокористування без дозволу, що є порушенням вимог стст.44, 49 ВК.

Згідно з довідкою ПАТ «Запоріжтрансформатор» від 19.02.2014 №1/36-48 за період з 1.01 до 3.01.2013 кількість скинутих зворотних вод за випуском №1 «сухий період» у річку Дніпро становить 5020,68 м³; кількість забраної води із річки Дніпро — 15948,0 м³.

На підставі довідки ПАТ «Запоріжтрансформатор» від 19.02.2014 №1/36-48 та відповідно до Методики розрахунку розміру відшкодування збитків, заподіяних державі, внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 20.07.2009 №389, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 14.08.2009 за №767/16783, Державною екологічною інспекцією у Запорізькій області проведено розрахунок розміру збитків, заподіяних державі у період з 1.01 до 3.01.2013 ПАТ «Запоріжтрансформатор» забором води із річки Дніпро без дозволу на спеціальне водокористування, який становить 498056,04 грн., та внаслідок наднормативного самовільного скидання забруднювальних речовин у водний об’єкт зі зворотними водами із перевищенням гранично допустимого скидання, який становить 164,04 грн.

Державною екологічною інспекцією у Запорізькій області ПАТ «Запоріжтрансформатор» направлено претензії від 26.03.2014 №1014/03 та від 28.04.2014 №1896/06 із розрахунком розміру шкоди. У добровільному порядку відповідач зазначеної суми збитків не сплатив.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із того, що для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, шкоди, причинного зв’язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає. Оскільки прийом документів для отримання дозволів на спеціальне водокористування було зупинено в листопаді 2012 року, у зв’язку зі змінами у законодавстві, суд дійшов висновку, що вини відповідача у несвоєчасному отриманні дозволу на спеціальне водокористування немає, тому що ним вжито всіх необхідних заходів для своєчасного отримання дозволу, а припинення забору води із річки Дніпро призвело б до зупинення роботи підприємства та виникнення аварійних ситуацій.

Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та приймаючи нове рішення про задоволення позову, суд касаційної інстанції виходив з того, що чинним законодавством установлено самостійні підстави для відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів. Зокрема, лише сам факт самовільного використання водних ресурсів без відповідного дозволу на спеціальне водокористування призводить до завдання державі збитків. Отже, встановлений факт здійснення відповідачем спеціального водокористування без відповідного дозволу є підставою для задоволення позову.

У справах №912/3212/14, №921/700/14-г/14, №912/3212/14, №921/107/16-г/14, копії постанов у яких надано для порівняння, ВГС дійшов висновку, що для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, за відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає. Вжиття відповідачем необхідних заходів з метою своєчасного отримання дозволу на спеціальне водокористування є підставою для відмови в позові.

Викладене свідчить про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Забезпечуючи єдність судової практики щодо застосування норм матеріального права, Судова палата у господарських справах ВСУ виходить із такого.

Відповідно до чч.1, 3 ст.49 ВК спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.

Порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування затверджується Кабінетом Міністрів.

Статтею 110 ВК передбачено, що порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законодавством. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні, зокрема, у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування.

Згідно зі ст.1166 ЦК майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Як установлено судами, 28.11.2012 ПАТ «Запоріжтрансформатор» для подовження строку дії дозволу на спеціальне водокористування звернулося до Єдиного дозвільного центру із заявою та клопотанням про узгодження умов і одержання дозволу на спеціальне водокористування для діючих промислових, комунальних, транспортних та інших підприємств від Запорізького регіонального управління водних ресурсів.

Отримавши 4.12.2012 від Запорізького регіонального управління водних ресурсів аркуш погодження клопотання про отримання дозволу на спеціальне водокористування на термін до 31.12.2015, ПАТ «Запоріжтрансформатор» 19.12.2012 подало до

Єдиного дозвільного центру заяву з додатками про видачу дозволу на спеціальне водокористування з 1.01.2013 до 31.12.2015.

Водночас у зв’язку з відмовою у реєстрації і прийнятті документів на отримання дозволу 19.12.2012 ПАТ «Запоріжтрансформатор» звернулося до Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Запорізькій області з метою отримання роз’яснень щодо причин відмови.

21.12.2012 Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Запорізькій області у листі №2086/18/06 повідомило ПАТ «Запоріжтрансформатор», що прийом документів для отримання дозволів на спеціальне водокористування через Єдиний дозвільний центр буде відновлено після офіційного опублікування постанови КМ «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 року №321», проект якої внесено Міністерством охорони навколишнього природного середовища до КМ.

Крім того, судами встановлено, що прийом документів у Єдиному дозвільному центрі для отримання дозволів на спеціальне водокористування було зупинено ще у листопаді 2012 року.

Постанову КМ «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 року №321» №1203 офіційно опубліковано в газеті «Урядовий кур’єр» 3.01.2013.

Враховуючи викладене, ПАТ «Запоріжтрансформатор» не мало можливості вчасно отримати дозвіл на спеціальне водокористування з незалежних від нього причин, оскільки Єдиний дозвільний центр зупинив прийом документів для отримання дозволів на спеціальне водокористування до офіційного оприлюднення постанови КМ «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 року №321» №1203.

За змістом ст.1166 ЦК, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв’язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Тому висновок суду касаційної інстанції щодо покладення відповідальності за відшкодування збитків на ПАТ «Запоріжтрансформатор» є необґрунтованим, оскільки, за встановленими обставинами справи, в діях відповідача не вбачається наявності складу цивільного правопорушення.

За таких обставин заява ПАТ «Запоріжтрансформатор» підлягає задоволенню, постанова ВГС від 20.04.2017 — скасуванню, а постанова Донецького апеляційного господарського суду від 31.01.2017 — залишенню в силі.

Разом із тим відповідно до ст.49 ГПК стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції чи ВСУ, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд, відповідно, змінює розподіл судових витрат.

Згідно з п.6 розд.XІІ «Прикінцеві та перехідні положення» закону «Про судоустрій і статус суддів» від 2.06.2016 №1402-VIII і на підставі стст.49, 111¹⁶, 111²³, 111²⁴, 111²⁵ ГПК Судова палата у господарських справах ВСУ

ПОСТАНОВИЛА:

Заяву ПАТ «Запоріжтрансформатор» задовольнити.

Постанову ВГС від 20.04.2017 скасувати, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 31.01.2017 у справі №908/2138/16 залишити в силі.

Стягнути з Державної екологічної інспекції у Запорізькій області на користь ПАТ «Запоріжтрансформатор» 9715,29 грн. судового збору за подання заяви про перегляд судового рішення ВСУ.

Видачу наказу доручити Господарському суду Запорізької області.

Постанова є остаточною й може бути оскаржена тільки з підстави, передбаченої п.4 ч.1 ст.111¹⁶ ГПК.

За матеріалами газети "Закон і Бізнес"