Повідомлення про прийняте заочне рішення

Справа № 503/1186/25

Провадження № 2/503/240/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

       20 серпня 2026 року        Кодимський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Сердюка Б.С.,

за участю секретаря судового засідання Клемпуш Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кодима цивільну справу за позовом Чернущенко Марини Леонідівни до Дідура Юрія Івановича про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та визнання права власності на нього,

УСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з позовом до Дідура Ю.І. про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та визнання права власності на нього. Позовні вимоги позивач мотивує тим, що 24.04.2000 року між нею та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу житлового будинку. Зазначений будинок розташований за адресою: вул.Соборна (раніше Колгоспна), 4 в селищі Слобідка Подільського району Одеської області. На підтвердження укладеного договору відповідач передав позивачці всю правовстановлюючу документацію на будинок. Позивачка, в свою чергу, сплатила продавцю 1000 доларів США, а продавець власноруч написав розписку про отримання коштів та зобов'язався до 01.01.2001 року нотаріально посвідчити зазначений договір. Таким чином, угода фактично відбулася, однак відповідач, виїхав до місця свого проживання в м.Тирасполь, Р.Молдова та ухиляється від нотаріального посвідчення угоди. В зв'язку з цим позивачка позбавлена можливості належним чином оформити договір купівлі-продажу житлового будинку, тому просила визнати дійсним укладений з відповідачем Дідуром Ю.І. договір купівлі-продажу будинку та визнати за нею право власності на зазначене нерухоме майно.

В судове засідання позивачка не з'явилася, надала заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи без її участі.

Відповідач в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.

Судом було вжито усіх заходів щодо належного сповіщення про час та місце розгляду справи відповідача, зокрема 27.10.2025 року судом було надіслано до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) клопотання про надання правової допомоги до компетентного суду Республіки Молдова про вручення документів та документи для їх подальшого надсилання для виконання до установи юстиції Республіки Молдова. Із листа Міністерства юстиції України (вхідн. №7321/25 від 19.11.2025 року) встановлено, що 10.11.2025 року до Департаменту міжнародної правової допомоги Міністерства юстиції направлено доручення Кодимського районного суду для подальшого наравлення до компетентного суду Республіки Молдова. Однак до цього часу відсутня будь-яка інформація щодо виконання доручення.

Крім того, виклик відповідача було здійснено відповідно до ч.11 ст. 128 ЦПК України шляхом публікації оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, відповідачем не подано відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Наявних у справі доказів достатньо для її розгляду у відсутності відповідача.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Частиною 1 ст.13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06.11.2009 року встановлено, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Згідно п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (2004 року) Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Враховуючи, що спірні правовідносини між сторонами виникли в 2000 році, то застосуванню підлягає ЦК УРСР в редакції 1963 року, який діяв на момент укладення правочину.

Відповідно до ст.4 ЦК УРСР цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки. Відповідно до цього цивільні права і обов'язки виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; з адміністративних актів, у тому числі для державних, кооперативних та інших громадських організацій — з актів планування; в результаті відкриттів, винаходів, раціоналізаторських пропозицій, створення творів науки, літератури і мистецтва; внаслідок заподіяння шкоди іншій особі, а так само внаслідок придбання або збереження майна за рахунок коштів іншої особи без достатніх підстав;  внаслідок інших дій громадян і організацій; внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання цивільно-правових наслідків.

Статтею 41 ЦК УРСР передбачено, що угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків. Угоди можуть бути односторонніми і дво- або багатосторонніми (договори).

Відповідно до ст.42 ЦК УРСР угоди можуть укладатись усно або в письмовій формі (простій чи нотаріальній). Угода, для якої законом не встановлена певна форма, вважається також укладеною, якщо з поведінки особи видно її волю укласти угоду.

Згідно зі ст.153 ЦК УРСР договір є укладеним, якщо сторонами досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Згідно ст.224 ЦК УРСР за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право на спадщину за законом серії АВВ №201132, виданого державним нотаріусом Налдіною М.М. 25.08.1999 року, Дідуру Ю.І. належав житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться в селищі Слобідка по вул.Колгоспній (після перейменування – Соборна), 4 Подільського (раніше Кодимського) району Одеської області.

Позивачка Чернущенко М.Л. придбала у відповідача зазначений житловий будинок за 1000 доларів США. Укладення даної угоди підтверджується письмовою розпискою від 24.04.2000 року, власноруч написаною відповідачем.

Отже, сторони правочину - продавець і покупець - досягли згоди з усіх істотних умов купівлі-продажу вказаного будинку, зокрема – погодили сам факт його купівлі-продажу, визначили його ціну, позивачка передала продавцеві грошові кошти в сумі 1000 доларів США, що підтверджується письмовою розпискою, наявною у справі, та прийняла майно у своє володіння, а продавець прийняв грошові кошти за вказаний будинок та передав його, а також правовстановлюючі документи на нього позивачці, які позивачка прийняла, що свідчить про виконання сторонами вказаного правочину.

Вказаний договір купівлі-продажу укладено 24.04.2000 року, тобто під час дії Цивільного кодексу Української РСР 1963 року, ст.227 якого було передбачено нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу жилого будинку, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).

Таким чином, судом встановлено, що при укладенні угоди було порушене право покупця на належне оформлення договору купівлі-продажу будинку, оскільки продавець ухилився від його нотаріального посвідчення.

У відповідності до частини другої статті 47 ЦК УРСР та пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978 року№3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» якщо угода, що потребує нотаріального посвідчення виконана повністю або частково однією з сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального посвідчення, суд за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників, прокурора вправі визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне
нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Сторони домовилися щодо всіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами.

З огляду на зазначене, суд при ухваленні даного рішення приймає до уваги те, що відповідач в судове засідання не з'явився та не надав суду доказів, які б спростовували обґрунтованість вимог позивача.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню судовий збір сплачений позивачкою при зверненні до суду з позовом.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 264, 265, 280 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Чернущенко Марини Леонідівни до Дідура Юрія Івановича про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та визнання права власності на нього задовольнити.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними спорудами, що розташований по вул.Соборній (раніше Колгоспна), 4 в селищі Слобідка Подільського (раніше Кодимського) району Одеської області, укладений між Чернущенко Мариною Леонідівною та Дідуром Юрієм Івановичем.

Визнати за Чернущенко Мариною Леонідівною, 08.03.1975 року народження, РНОКПП 2746007243, право власності на житловий будинок з надвірними спорудами №4, розташований по вул.Соборній в селищі Слобідка Подільського району Одеської області.

Стягнути з Дідура Юрія Івановича на користь Чернущенко Марини Леонідівни судовий збір, сплачений позивачкою при зверненні до суду з позовом, в розмірі 1211(одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заочне рішення може бути переглянуте Кодимським районним судом Одеської області за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення тексту рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Повне рішення суду складено 28 серпня 2026 року.

Суддя                                                                        Б.С. Сердюк