Справа № 503/1150/24
Провадження № 2/503/161/25
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 вересня 2025 року Кодимський районний суд Одеської області в складі:
головуючого-судді Вороненка Д.В.,
за участю секретаря судового засідання Новіцькій Г.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кодима, у порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом Карпеліна Дмитра Геннадійовича до Чеботарь Яни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Кодимської міської ради Подільського району Одеської області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини,
встановив:
Позивач подав до суду вище вказаний позов посилаючись на ті обставини, що в період з 2012 року по 2015 рік проживав з відповідачем Чеботарь Яною однією сім’єю, під час чого в них 02.07.2014 року народилась спільна дитина – син Карпелін Артем Дмитрович. Після припинення відносин між сторонами дитина фактично проживає весь час з ним, а відповідач, яка з того часу проживає окремо, ухиляється від виконання своїх обов’язків щодо утримання дитини, матеріально своєму сину не допомагає, участі у його вихованні не приймає та не виконує жоден із тих обов’язків, які покладені законом на неї, як матір дитини. Також відзначає, що відповідач продовжує уникати зустрічі з дитиною та не надає матеріальної допомоги, весь цей час життям дитини не цікавиться, не телефонує, не виявляє бажання спілкуватись з дитиною та приймати участь у її вихованні. Таким чином відповідач своїх батьківських обов’язків, зокрема обов’язку виховувати та утримувати дитину до досягнення повноліття, не виконує протягом тривалого часу та не здійснює жодних дій спрямованих на її виконання, що на його думку свідчить про свідоме ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов’язків. У зв’язку з чим позивач пред’явив до відповідача відповідний позов шляхом подання до суду позовної заяви, в якій просить позбавити Чеботарь Яну батьківських прав щодо дитини – сина Карпеліна Артема Дмитровича, 02.07.2014 року народження, а також стягнути з неї на його користь аліменти на утримання Карпеліна Артема Дмитровича, 02.07.2014 року народження, аліменти у розмірі ¼ частини від усіх видів заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи від дня пред’явлення позову.
31.07.2025 року ухвалою суду (а.с.24-26) у даній справі відкрито провадження та призначено проведення розгляду в порядку загального позовного провадження. Одночасно роз’яснено відповідачу і третім особам їх права протягом, відповідно, п’ятнадцяти та десяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати на адресу суду, відповідно, відзив на позовну заяву (відзив) та пояснення. Також від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, – органу опіки та піклування Кодимської міської ради Подільського району Одеської області витребувано висновок щодо розв’язання спору у даній справі. Копію ухвали надіслано учасникам справи (сторонам і третім особам) у відповідності до вимог ст. 190 ЦПК України.
У встановлений судом строк відповідач та треті особи не скористалися своїми процесуальними правами учасників справи, відповідно, відзив на позовну заяву (відзив) та пояснення не подали.
31.07.2024 року, 05, 08 і 13.08.2025 року ухвалами суду (а.с.32, 36, 41, 47) від Державної прикордонної служби України витребувано інформацію про перетин відповідачем державного кордону України.
16.08.2024 року ухвалою суду (а.с.79-80) у даній справі зупинено провадження до надходження відповіді від іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави – Республіки Молдова на судове доручення про надання правової допомоги, вручення виклику до суду та інших документів.
07.02.2025 року ухвалами суду (а.с.90, 93-94) у даній справі поновлено провадження, а також закрито підготовче провадження та призначено її розгляд по суті.
В судове засідання позивач Карпелін Д.Г. не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце судового засідання був своєчасно повідомлений належним чином у порядку встановленому ч.2, 4-5, 13 ст. 128 ЦПК України та Порядку надсилання повідомлень і викликів учасникам судового процесу в електронній формі, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 23.01.2023 року № 28, на номер його телефону, зазначений ним у заяві на отримання електронних повісток від 09.08.2024 (а.с.45) про що свідчить довідка від 10.02.2025 року про доставку SMS (а.с.98). При цьому, 04.09.2025 року позивач подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій також зазначав, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити та не заперечує проти ухвалення заочного рішення (а.с.153).
Відповідач Чеботарь Яна в судове засідання не з’явилася, про причини неявки суд не повідомила, про дату, час і місце судового засідання була своєчасно повідомлена належним чином в порядку, передбаченому ч.8 ст. 130 ЦПК України та у відповідності до умов Договору між Україною і Республікою Молдова про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах, підписаного 13.12.1993 року в м. Києві, шляхом направлення 10.02.2025 року відповідного доручення про вручення їй документів, зокрема судової повістки про виклик до суду (а.с.99-111, 113-115, 140-141, 147-151).
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, – органу опіки та піклування Кодимської міської ради Подільського району Одеської області в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце судового засідання був своєчасно повідомлений належним чином у відповідності до вимог ч.2, 4-6, 8 п.2 ст. 128 ЦПК України, шляхом доставлення 10.02.2025 року судової повістки до електронного кабінету цієї особи, про що свідчить відповідна довідка про доставку електронного документу (а.с.112).
Згідно положень ч.1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Водночас із цим п.1 ч.3 ст. 223 ЦПК України передбачає, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. Згідно ч.3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, відповідачем не подано відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Зі згоди позивача суд ухвалив рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Оскільки всі учасники справи в судове засідання не з’явились, враховуючи положення ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи суд встановив наступні фактичні обставини.
Сторони у справі мають спільну малолітню дитину – сина Карпеліна Артема Дмитровича, 02.07.2014 року народження, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії NA-VI 3080954, виданого Службою реєстрації актів цивільного стану Резина (м. Резина, Республіка Молдова) 24.11.2018 року (а.с.6), із перекладом з румунської мови на українську мову засвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Левчук О.С. 31.01.2024 року (а.с.7-8).
Вище згадане свідоцтво про народження з нотаріально засвідченим перекладом є дійсним та приймається судом без якого-небудь спеціального посвідчення, згідно положень ст. 15 Договору між Україною і Республікою Молдова про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах, підписаного 13.12.1993 року в м. Києві, а також роз’яснення викладеного у листі Міністерства юстиції України від 11.05.2010 року № 26-26/291 щодо застосування міжнародних договорів України про правову допомогу в частині, що стосується скасування вимоги легалізації офіційних документів, виданих компетентними органами Договірних Сторін.
28.03.2024 року виконавчим комітетом Кодимської міської ради Подільського району Одеської області було прийнято рішення № 930, яким місце проживання малолітнього Карпеліна Артема Дмитровича, 02.07.2014 року народження, з батьком Карпеліним Дмитром Геннадійовичем за адресою: вул. Тіниста, буд. 29, с. Шершенці, Кодимська територіальна громада, Подільський район, Одеська область, а також сім’ю Карпеліна Дмитра Геннадійовича взято під соціальний супровід, про що свідчить копія цього рішення (а.с.9).
Згідно змісту копії акту обстеження матеріально-побутових умов проживання від 08.05.2024 року (а.с.13) та копії характеристики зареєстрованої виконавчим комітетом Кодимської міської ради Подільського району Одеської області 08.05.2024 року № 302 (а.с.12), які складені старостою Шершенецького старостинського округу, Карпелін Дмитро Геннадійович проживає в с. Шершенці по вул. Тінистій, буд. 29, Подільського району Одеської області, разом із сином – Карпеліним Артемом Дмитровичем, 02.07.2014 року народження.
Окрім того, згідно змісту копії довідки від 06.05.2024 року № 47 (а.с.10) та характеристики від 06.05.2024 року № 46 (а.с.11), виданих комунальним закладом «Шершенецький ліцей» Кодимської міської ради Подільського району Одеської області, Карпелін Артем Дмитрович, 02.07.2014 року народження, є учнем цього закладу з грудня 2021 року, із відзначенням у характеристиці обставин того, що батько дитини – Карпелін Дмитро Геннадійович приділяє увагу навчанню та вихованню сина, систематично відвідує батьківськи збори, з розумінням ставиться до рекомендацій вчителя, натомість мати дитини – Чеботарь Яна Сергіївна у шкільному житті сина участі не брала.
В свою чергу, згідно змісту копії довідки, виданої старостою Шершенецького старостинського округу та зареєстрованої виконавчим комітетом Кодимської міської ради Подільського району Одеської області від 08.05.2024 року № 304 (а.с.14), Чеботарь Яна, 1988 року народження, в с. Шершенці, Подільського району Одеської області, не зареєстрована та не проживає, у вихованні сина – Карпеліна Артема Дмитровича участі не приймає, життям дитини не цікавиться.
При цьому, на території України, за наявними в ДМС даними, не встановлено наявності у Чеботарь Яни місця проживання, про що свідчить лист-повідомлення Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації Державної міграційної служби України від 20.06.2024 року №6.2-6518/6-24 (а.с.22).
В свою чергу, згідно листа-повідомлення Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 14.08.2024 року за №19-55719/18/24-Вих (а.с.50), 24.11.2022 року громадянка Республіка Молдова Чеботарь Яна (CEBOTARI IANA), 01.09.1988 року народження, виїхала з України до Республіки Молдова через пункт пропуску «Старокозаче» (розташований у Білгород-Дністровському районі Одеської області) із того часу станом на 12:00 годину 14.08.2024 року на територію України не в’їздила.
При відкритті провадження у даній справі, з метою дотримання вимог ч.5 ст. 19 СК України, судом у відповідній ухвалі (а.с.24-26) було прийнято рішення про витребування від органу опіки та піклування Кодимської міської ради Подільського району Одеської області письмовий висновок щодо розв’язання спору у даній справі із встановленням строку для його надання суду.
Однак, такий висновок органу опіки та піклування Кодимської міської ради Подільського району Одеської області не був суду наданий ні у встановлений судом строк, а ні до завершення самого судового розгляду. При цьому, служба у справах дітей Кодимської міської ради Подільського району Одеської області своїм листом від 13.08.2024 року №19-01-17/292 (а.с.49) повідомила суду про неможливість надання висновку органу опіки та піклування щодо доцільності (недоцільності) позбавлення батьківських прав Чеботарь Яни у відношенні дитини Карпеліна Артема Дмитровича, 02.07.2014 року народження, в рамках даної справи, у зв’язку з тим, що комісія з питань захисту прав дитини відбудеться 15.08.2024 року, а засідання виконавчого комітету Кодимської міської ради відбудеться у кінці серпня місяця 2024 року. В свою чергу 04.09.2025 року служба у справах дітей Кодимської міської ради Подільського району Одеської області подала до суду лист-повідомлення від 03.09.2025 року № 19-01-17/313 (а.с.152) про те, що на комісії з питань захисту прав дитини, яка відбулась 15.08.2024 року, було прийнято рішення про перегляд питання після проведення бесіди з матір’ю дитини та з’ясувати її ставлення щодо позбавлення її батьківських прав відносно дитини. 18.09.2024 року за №19-01-17/339 службою у справах дітей направлено клопотання до органу опіки та піклування Рибницької міської ради про проведення бесіди з Чеботарь Яною, яка мешкає в м. Рибниця Республіка Молдова, та з’ясувати ставлення матері щодо позбавлення її батьківських прав відносно її малолітньої дитини, з’ясувати чи виконує вона свої батьківські обов’язки відносно цієї дитини (утримання, спілкування, зайняття її розвитком, обізнаності про коло її спілкування тощо), але на сьогоднішній день жодної відповіді від органу опіки та піклування Рибницької міської ради не надійшло, а на комісії з питань захисту прав дитини, яка відбудеться 25.09.2025 року, буде винесено повторно питання щодо доцільності позбавлення батьківських прав Чеботарь Яни відносно її малолітньої дитини Карпеліна Артема Дмитровича, 02.07.2014 року народження.
Сама малолітня дитина – Карпелін А.Д. подав до суду письмову заяву від 04.09.2025 року (а.с.154), в якій останній зазначив про свою обізнаність з розглядом в суді даної справи та відсутність в нього заперечень щоб його матір була позбавлена батьківських прав, із відзначенням тієї обставини, що вона не приймає участі у його вихованні.
Нормативно-правове застосування
– щодо вимоги про позбавлення батьківських прав:
У відповідності до ч.1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року № 2402-III, сім’я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім’ї разом з батьками або в сім’ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов’язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов’язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно ч.2 і 5 ст. 150 СК України, батьки зобов’язані піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов’язку батьківського піклування щодо неї.
А частиною 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов’язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров’я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Схожі за своєю суттю принципи закріплені у пунктах 6-7 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, відповідно яких дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. Якнайкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, хто відповідає за її освіту і навчання; ця відповідальність лежить насамперед на її батьках.
В свою чергу, згідно до пункту 2 ч.1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов’язків щодо виховання дитини.
Згідно до абзацу другого пункту 16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007 року № 3, ухилення батьків від виконання своїх обов’язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов’язками.
Свідченням втрати відповідачами інтересу до своїх дітей є його ігнорування судових засідань, незважаючи на належне повідомлення про час його проведення, та не подання до суду будь-яких заперечень проти позбавлення батьківських прав, які за змістом п.58 рішення Європейського Суду з прав людини, прийнятого у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, могли б бути свідченням її інтересу до своїх дітей.
У відповідності до ч.1 ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім’ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров’я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Крім того, згідно до положень ч.4-5 ст. 19 СК України, при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов’язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв’язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Відповідно до ч.4 ст. 164 СК України, під час ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім’ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.
Окрім того, ч.2 ст. 171 СК України передбачає, що дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.
- щодо вимоги про стягнення аліментів:
Відповідно до ч.1 і 2 ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятою 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року і підписаною Українською РСР 21 лютого 1990 року, ратифікованою постановою Верховної Ради УРСР 27 лютого 1991 року № 789-XII передбачено, що батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно ч.1 ст. 180 СК України, батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Крім того, відповідно до ч.2 та першого речення ч.3 ст. 166 СК України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов’язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.
У ч.1 ст. 51 Конституції України та ст.180 СК України закріплено обов’язок батьків утримувати дітей до їх повноліття.
Абзацами першим і другим ч.3 ст. 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
У відповідності до абзаців першого і другого ч.2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ч.1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред’явлення позову.
Висновки суду
Згідно вимог ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
– щодо вимоги про позбавлення батьківських прав:
Обставини справи свідчать про самоусунення відповідача Чеботарь Яни від виконання батьківських обов’язків щодо виховання своєї дитини, тобто наявна підстава для позбавлення батьківських прав, передбачена пунктом 2 ч.1 ст. 164 СК України.
Доказів щодо спростування таких обставин в матеріалах справи немає, зокрема з огляду на їх ненадання суду самим відповідачем.
Суд звертає увагу на те, що направлені доручення про правову допомогу, згідно з інформацією отриманою з Оргеївського суду (офіс Резіна) Республіки Молдова (а.с.115-117), через Міністерство юстиції Республіки Молдова та Міністерство юстиції України, виконати не виявилось за можливе, оскільки листування направлене відповідачу Чеботарь Яні було повернуто до суду з позначкою «незатребуване».
Таким чином відповідачем Чеботарь Яни проігноровано її судові виклики у даній справі, остання не з’явилася в жодне засідання (підготовче та судове), які призначалися судом у даній справі та її виклик у якій здійснювався в порядку, передбаченому ч.8 ст. 130 ЦПК України та у відповідності до умов Договору між Україною і Республікою Молдова про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах від 13.12.1993 року шляхом направлення відповідних доручень про правову допомогу, а також не подала відзиву на позовну заяву (відзив) та ніяких заяв або клопотань, тобто фактично виявила ігнорування судового розгляду.
Також у відповідності ч.2 ст. 171 СК України суд при вирішенні позову в цій частині враховує думку щодо вирішення спору про позбавлення батьківських прав самої малолітньої дитини – Карпеліна А.Д., яка була ним висловлена у письмовій формі у вигляді заяви від 04.09.2025 року (а.с.154) та в якій останній зазначив про відсутність в нього заперечень щоб його матір була позбавлена батьківських прав, із відзначенням тієї обставини, що вона не приймає участі у його вихованні,
Водночас суд зауважує, що обставини того, що відповідач Чеботарь Яна не надає матеріальної допомоги на утримання дитини, жодним чином не впливає на вирішення предмету спору у даній справі, оскільки ч.1 ст. 164 СК України не передбачає таких підстав для позбавлення батьківських прав.
Ураховуючи встановлені судом фактичні обставини суд приходить до висновку про наявність підстав позбавлення батьківських прав відповідача Чеботарь Яни відносно малолітньої дитини – Карпеліна Артема Дмитровича, 02.07.2014 року народження, оскільки відповідач, як мати, ухиляється від виконання своїх батьківських обов’язків щодо виховання своєї дитини.
У зв’язку з чим, а також те, що відповідач не надала відзив на позовну заяву (відзив) та доказів, які б спростовували обґрунтованість вимог позивача щодо позбавлення батьківських прав, то суд вважає, що позовні вимоги в цій частині обґрунтовані, а тому підлягають задоволенню.
- щодо вимоги про стягнення аліментів:
З досліджених доказів судом встановлено, що відповідач Чеботарь Яни, яка проживає окремо від дитини, не надає позивачу, разом з яким проживає дитини, допомоги на утримання останньої, хоча зобов’язана утримувати її до досягнення нею повноліття і позбавлення її батьківських прав по відношенню до неї, не звільняє її від цього обов’язку.
Ураховуючи обставини, що мають істотне значення відповідно до вимог ст. 182 СК України та пункту 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3, а також враховуючи те, що відповідач не надала відзив на позовну заяву (відзив) та/або доказів, які б спростовували обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення аліментів, то суд вважає, що пред’явлений позивачем позов в частині стягнення аліментів є обґрунтованим, у зв’язку з чим його необхідно задовольнити і стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дитини в розмірі ¼ частини від заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з дня подачі позовної заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття, тобто до 02.07.2032 року.
- щодо негайного виконання рішення:
Відповідно до пункту 7 ч.1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення.
В свою чергу, згідно пункту 1 ч.1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
У зв’язку з чим суд вважає за необхідне допустити негайне виконання даного рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
- щодо судових витрат
Приймаючи до уваги, що позивача Карпеліна Д.Г., при пред’явленні позову не сплачував судовий збір за подання до суду позовної заяви з вимогою майнового характеру – про стягнення аліментів на підставі п.3 ч.2 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI, а при відкритті провадження його було також звільнено від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви з позовною вимогою немайнового характеру – про позбавлення батьківських прав, ухвалою суду від 31.07.2024 року (а.с.24-26), то на виконання вимог ст. 141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача в дохід держави судовий збір в загальному розмірі 2422,40 грн, тобто 1211,20 грн за позовною вимогою немайнового характеру про позбавлення батьківських прав та 1211,20 грн за позовною вимогою майнового характеру про стягнення аліментів.
Керуючись ст. 223, 258, 259, 264, 265, 280, 430 ЦПК України, ст. 19, 150, 164, 165, 166, 180-182, 191 СК України, суд
ухвалив:
Позов Карпеліна Дмитра Геннадійовича, зареєстроване та фактичне місце проживання за адресою: Одеська область, Подільський район, с. Шершенці, вул. Тіниста, буд. 29; РНОКПП 3203024471, до Чеботарь Яни, останнє відоме місце проживання за адресою: Республіка Молдова, м. Рибниця, вул. Кірова, буд. 82, кв. 59, РНОКПП невідомий, третя особа, яка не заявляє самостійних щодо предмета спору: орган опіки та піклування Кодимської міської ради Подільського району Одеської області, місцезнаходження: місцезнаходження: Одеська область, Подільський район, м. Кодима, пл. Перемоги, 1-1, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини задовольнити.
Позбавити Чеботарь Яну, 01.09.1988 року народження, батьківських прав відносно дитини – сина Карпеліна Артема Дмитровича, 02.07.2014 року народження.
Стягнути з Чеботарь Яни, 01.09.1988 року народження, на користь Карпеліна Дмитра Геннадійовича, 11.09.1987 року народження, аліменти на утримання дитини – сина Карпеліна Артема Дмитровича, 02.07.2014 року народження, в розмірі ¼ частини від заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи з 21.05.2024 року і до досягнення дитиною повноліття, а саме до 02.07.2032 року.
Стягнути з Чеботарь Яни, 01.09.1988 року народження, на користь в дохід держави судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили, згідно вимог ч.6 ст. 164 СК України, надіслати органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дітей.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте Кодимським районним судом Одеської області за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Суддя Д.В. Вороненко
_03_03.png)
