У госпсудів забирають земельні й антимонопольні справи

Народні депутати вже найближчим часом можуть поставити крапку в юрисдикційних спорах про підвідомчість земельних справ. Підготовлено законопроект, який чітко встановлює повноваження адміністративних судів та внеможливить подвійне трактування норм.

Давня історія

Ще 1 квітня 2010 р. Конституційний Суд ухвалив рішення №10-рп/2010, пояснивши, яким чином слід визначати судову юрисдикцію земельних спорів. Судді вказали, що вирішення земельних спорів фізичних та юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності належить до юрисдикції адміністративних судів. Винятки становлять лише публічно-правові спори, для яких законом установлено інший порядок судового вирішення.

Разом з тим, як відзначають у Верховній Раді, остаточно проблему розв’язано не було. «Незважаючи на правову позицію КС, на рівні законів проблема щодо розподілу цих та інших подібних спорів між адміністративними, цивільними та господарськими судами залишилася невирішеною. Дуже часто суб’єкти звернення до суду остаточно не знають, а закон не дає чіткого визначення, в якому суді захищати свої права», — зазначає народний депутат Володимир Пилипенко.

Тому парламентар запропонував колегам поставити крапку в спірній ситуації та підготував проект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання порядку розгляду окремих категорій спорів» (№4142). Зокрема, нардеп пропонує додати до ч.2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства новий пункт, відповідно до якого юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори «за участю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, що виникають з приводу надання, передачі, оренди, продажу, вилучення та іншого розпорядження земельними ділянками державної чи комунальної власності, в тому числі шляхом укладання, виконання та розірвання договорів».

Для того ж, щоб ні в кого не виникло сумнівів у тому, як трактувати доповнення до КАС, парламентар підготував зміни й до деяких інших актів. Так, в ст.2 Земельного кодексу пропонується вказати, що «відносини щодо надання, передачі, оренди, продажу, укладення, виконання, розірвання договорів та іншого розпорядження органами державної влади, органами місцевого самоврядування землями державної чи комунальної власності є публічно-правовими відносинами».

Крім цього, В.Пилипенко звернув увагу на те, що наразі в цілому ряді статей ЗК не конкретизовано, до суду якої юрисдикції необхідно звертатися для вирішення спорів з органами влади та місцевого самоврядування. Зокрема, в ст.20 ідеться про те, що відмова Ради міністрів АР Крим, органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування в зміні цільового призначення земельної ділянки або залишення клопотання без розгляду «можуть бути оскаржені до суду». Тому пропонується в цьому та інших подібних випадках установити, що такі рішення «можуть бути оскаржені до адміністративного суду».

«Антимонопольна» перестановка

Крім земельних, до адміністративних судів може бути передано й вирішення спорів за участю Антимонопольного комітету. Наразі ст.12 Господарського процесуального кодексу встановлено, що справи за заявами органів АМК підвідомчі господарським судам. Однак це положення пропонується вилучити.

Натомість відповідно до проекту в ст.25 закону «Про Антимонопольний комітет України» буде встановлено, що комітет у зв’язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подає скарги саме до адміністративного суду.

Так само в адмінсудах відбуватиметься оскарження рішень органів АМК. При цьому не можна сказати, що такі повноваження будуть для «адміністративників» абсолютно новими. Відповідно до чинної редакції ст.19 КАС саме в адмінсудах слухаються справи з приводу оскарження рішень Антимонопольного комітету з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері державних закупівель.

Як судді, так і юристи загалом упродовж тривалого часу вказують на відсутність єдиних підходів до визначення підсудності справ. Як наслідок, це призводить до того, що деякі скаржники звертаються одночасно до адміністративного та господарського судів, а потім визначають, де в них більше шансів перемогти. Можливі навіть ситуації, коли в судах виноситимуться протилежні рішення. Таким чином, установлення чітких правил визначення підсудності має допомогти в забезпеченні єдності судової практики.

 За матеріалами газети "Закон і Бізнес"