Українців захищатимуть від насильницьких зникнень

Жодні виключні обставини, якими б вони не були, чи то стан війни або загроза війни, внутрішня політична нестабільність чи інший надзвичайний стан, не можуть слугувати виправданням насильницького зникнення.

Це передбачено положенням Конвенції про захист всіх осіб від насильницьких зникнень, Закон про ратифікацію якої (проект №0030) підписав Президент України. Відповідний Закон опубліковано в сьогоднішньому номері "Голосу України".

Зауважимо, насильницьким зникненням уважається арешт, затримання, викрадення чи позбавлення волі в будь-якій іншій формі представниками держави чи особами або групами осіб, які діють з дозволу, за підтримки чи за згодою держави, при подальшій відмові визнати факт позбавлення волі або приховування даних про долю чи місцезнаходження зниклої особи, унаслідок чого цю особу залишено без захисту закону.

Міжнародна конвенція про захист усіх осіб від насильницьких зникнень була прийнята на 61-й сесії Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй 20 грудня 2006 року. Конвенція набрала чинності 23 грудня 2010 року.

На даний час Конвенцію підписали 94 держави, для 46 з них Конвенція набрала чинності, зокрема для Аргентинської Республіки, федеративної Республіки Бразилія, Республіки Чилі, Французької Республіки, Федеративної Республіки Німеччина, Мексиканських Сполучених Штатів, Республіки Парагвай, Королівства Іспанія, Республіки Казахстан, Японії, Литовської Республіки.

Водночас, слід зауважити, що низка положень Конвенції не відображені у законодавстві України, а тому потребують подальшої імплементації. У першу чергу це стосується тих положень Конвенції, які мають кримінально-правовий характер, відзначають у Головному науково-експертному управлінні Верховної Ради. Так, в в Україні передбачена кримінальну відповідальність лише за окремі прояви широкопоширеної чи систематичної практики насильницьких зникнень, наприклад, ч. 1 ст.442 КК передбачає кримінальну відповідальність за геноцид.

Окрім того, згідно з українським законодавством лише частина випадків неправомірного вилучення дітей може переслідуватись в кримінально-правовому порядку за статтями 146 – 149, 371, 442 КК. Як зауважують в ГНЕУ, окремі випадки такого вилучення знаходяться поза сферою впливу КК (вилучення дитини, яка народилася у матері, щодо якої мало місце насильницьке зникнення,  і передача її до дитячого будинку чи іншої подібної установи).

 За матеріалами газети "Закон і Бізнес"