Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
В Україні забороняється будь-яке розповсюдження (показ) будь-яких фільмів (аудіовізуальних творів), в яких міститься популяризація, агітація, пропаганда тощо будь-яких дій правоохоронних органів, збройних сил, інших збройних, військових чи силових формувань держави-окупанта.
Такі норми передбачені законопроектом №1317 «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту інформаційного телерадіопростору України», який парламент вчора схвалив за основу.
Одразу зауважимо, що в окремих депутатів виникли сумніви стосовно букви даного документу, наприклад, щодо терміну «держава-окупант». Тобто, всі розуміють, що під ним мається на увазі Росія, однак через не визначення такого статусу РФ в Законі дана норма може стати мертвою, вважають народні обранці. Можливо, до другого читання їм вдасться змінити це формулювання.
Відповідно до проекту фільм вважається таким, що підпадає під заборону, якщо в фільмі наявна принаймні одна з таких ознак:
а) головними героями або персонажами другого плану є співробітники (в тому числі колишні або нештатні) правоохоронних органів, збройних сил, інших збройних, військових чи силових формувань держави-окупанта, включаючи міліцію, поліцію, військово-морський флот, військово-повітряні війська, внутрішні війська, прикордонні війська, органи, служби державної (федеральної) безпеки тощо;
б) сюжет фільму прямо або опосередковано пов’язаний з будь-якими діями правоохоронних органів, збройних сил, інших збройних, військових чи силових формувань держави-окупанта, включаючи міліцію, поліцію, військово-морський флот, військово-повітряні війська, внутрішні війська, прикордонні війська, органи, служби державної (федеральної) безпеки тощо;
в) принаймні одним із головних героїв фільму або персонажів другого плану є особа, яка вчинила злочин або має намір його вчинити.
Розповсюдження таких фільмів тягне за собою накладення на відповідних суб’єктів, що здійснюють таке розповсюдження, штрафу в розмірі від 10 до 50 мінімальних зарплат на кожен випадок такого розповсюдження.
Рішення про накладення штрафу приймає центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кінематографії. Штраф сплачується до Державного бюджету України порушником добровільно. У випадку, якщо впродовж 30 днів від дати винесення рішення про накладення штрафу, штраф не був сплачений порушником добровільно, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кінематографії, звертається до суду з відповідним позовом.
За матеріалами газети "Закон і Бізнес"