ЄС може змінити міграційну політику

Євросоюзу час міняти міграційну політику. Про це заявив британський прем’єр Девід Кемерон. На його думку, вільне пересування громадян ЄС з країни в країну у пошуках роботи слід обмежити. Брюссель категорично проти подібних ініціатив, оскільки вони суперечать базовим принципам Євросоюзу. Проте є й ті, хто підтримує ідею Д.Кемерона.

Лондон скаламутив воду

З одного боку, уряди європейських держав розуміють, що без гастарбайтерів не обійтися. З другого — вони не хочуть платити іноземцям, серед яких немало так званих соціальних туристів — людей, які приїжджають у багаті країни не заради роботи, а задля соціальної допомоги.

Виступу британського прем’єра в Європі чекали з тривогою. Він неодноразово говорив про намір Лондона скоротити чисельність мігрантів, які в’їжджають на територію Сполученого Королівства. У Брюсселі й інших європейських столицях, де вважають,що такий підхід суперечить правилам ЄС, полегшено зітхнули, коли обнародували обмежувальні заходи.

За задумом Д.Кемерона, тепер мігрантів, які не змогли протягом півроку знайти роботу, висилатимуть з країни. Вони також не зможуть претендувати на державну допомогу та інші соціальні виплати. При цьому навіть працюючі особи, які переїхали до Британії, зможуть розраховувати на податкові пільги, допомогу на дітей, соціальне житло тільки після того, як проживуть у країні не менш ніж 4 роки. Іноземців, котрі жебракують, теж чекає депортація. В’їзд у Сполучене Королівство протягом наступних 12 місяців для них буде закритий. Уряд Д.Кемерона також хоче, щоб мігранти з ЄС оплачували медичні послуги.

На думку британського прем’єра, країна повинна мати можливість самостійно визначати політику щодо мігрантів. І хоча для королівства вигідне членство в Євросоюзі, прем’єр підкреслив, що «нічого не виключає», якщо в Брюсселі залишаться глухими до його тривог. Тим самим він у чергове дав зрозуміти, що Лондон може вийти із ЄС.

Минулого року у Великій Британії проживало 4,9 млн іноземців (7,9% населення). З них 1,27 млн осіб приїхало зі Східної Європи. Більше від половини — 679 тис. — поляки, які становлять 14% від усіх іноземців на Туманному Альбіоні. Тобто їх приблизно стільки ж, скільки жителів у Кракові.

Не дивно, що першими на згадані пропозиції відреагували саме поляки. Польський міністр у справах Європи Рафал Тжасковський пригрозив блокувати ініціативи Д.Кемерона, якщо вони не поширюватимуться й на британців. Він заявив, що реформа системи соціальної допомоги мігрантам неприйнятна і перебуває за червоною лінією. Уряд країни готовий обговорювати порушення, які вчиняють польські громадяни на території Великої Британії, але ніколи не погодиться на дискримінацію за національною ознакою.

Отримати згоду всіх членів ЄС Лондону, звичайно, не вдасться. Тому Д.Кемерон, імовірно, боротиметься за скасування права вето під час ухвалення важливих рішень. Проте дві третини країн можуть підтримати це рішення, враховуючи, що інші європейські «важкоатлети» — ФРН, Франція, Італія, Іспанія — теж незадоволені напливом мігрантів зі сходу континенту, хоча не афішють свою незадоволеність.

У Лондоні розраховують також на підтримку Нідерландів. Опитування, оприлюднені на початку року, свідчать, що близько 80% голландців не хочуть бачити у своїй країні румун і болгар, які з 1 січня 2014 р. можуть безперешкодно їздити у пошуках роботи по всій Європі. Переселенці не тільки дратують корінних жителів, але і стали головним болем для Міністерства у соціальних справах і зайнятості Нідерландів. Минулого року в країні, за даними управління статистики, проживало близько 600 тис. іноземців, 20 тис. з яких претендують на допомогу і виплати.

Проте найбільше сподівається Д.Кемерон на підтримку Берліна. Підстави для цього є, оскільки в Німеччині мігрантів учетверо більше, ніж у Британії. На ФРН у 2012 р. припадало майже 30% усіх мігрантів, тоді як на Сполучене Королівство — 7%.

Всі на боротьбу з Sozialtourismus

Щорічно в Німеччині обирають слово, яке викликає у німців найбільше негативних емоцій. Результати цьогорічного конкурсу поки невідомі. Не виключено, що другий рік поспіль переможе Sozialtourismus, що означає «соціальний туризм». Громадяни східноєвропейських країн приїжджають на Захід як гастарбайтери, проте на меті в них — отримання державної допомоги.

Друге місце зайняло ще одне слово, пов’язане з міграцією, — Armutszuwanderung, що означає «бідна міграція».

Звичайно, влада Німеччини хоче обмежити виплати «соціальним туристам». Днями Бундесрат прийняв закон про боротьбу з Sozialtourismus. Деякі пункти цього документа дуже нагадують програму Д.Кемерона. Наприклад, за новим законом, влада може висилати з країни мігрантів, які не працюють більш як півроку. З тими, кого викриють у шахрайстві, вчинятимуть ще жорсткіше — на 5 років заборонять в’їзд до Німеччини.

Посилено й правила отримання допомоги на дітей. Претендувати на неї зможуть тільки ті батьки, які мають податковий номер. Отримати його можна, влаштувавшись на роботу. Крім того, окреме положення завадить шахраям отримувати таку допомогу і на батьківщині, і у ФРН.

Минулого року в пошуках кращого життя до Німеччини приїхали 437 тис. осіб У 2014-му їх було ще більше. Особливо різко виросла чисельність мігрантів з Румунії й Болгарії. Якщо в 2004 р. мігрантів-румун було 35 тис., то в 2012-му — вже майже 181 тис.

Швейцарський парадокс

У Швейцарії, яка хоч і не входить до складу ЄС, але розташована в центрі Європи, ситуація з мігрантами заплутана. 30 листопада відбувся референдум, на який виносилося три питання, одне з них стосувалося міграції. Мова йшла про пропозицію екологічного руху Ecopop скоротити кількість мігрантів 0,2% населення Швейцарії. Нескладні підрахунки показують, що кількість переселенців зменшилася б уп’ятеро: з 80 тис. до 16 тис.

Жителі альпійської республіки не підтримали пропозицію руху. Проти введення ліміту проголосували 74%. Вирішальними, на думку експертів, стали побоювання економічного характеру.

Швейцарці вирішили, що працедавцям буде важче шукати кваліфіковану робочу силу. До того ж така заборона порушить міжнародні зобов’язання, узяті на себе Берном, і зашкодить репутації країни.

Результат волевиявлення, незважаючи на очевидну перевагу противників скорочення чисельності мігрантів, залишався непередбачуваним до самого референдуму. По-перше, в процентному співвідношенні мігрантів у Швейцарії значно більше, ніж у Великій Британії чи Німеччині. Іноземцем є майже кожен четвертий житель альпійської республіки — 1,96 млн (23%) з 8,19 млн осіб, які живуть у Швейцарії (за даними Федеральної служби статистики). Переважно це європейці — 1,3 млн. За кількістю населення Швейцарія перебуває на 95-му місці у світі, а за чисельністю мігрантів — на 6-му! Кількість мігрантів, яка припадає на кожного корінного жителя Конфедерації, удвічі більша, ніж у Євросоюзі. Минулого року до Швейцарії приїхало 81 тис. осіб. Причому їдуть туди переважно з тих країн, куди хочуть потрапити громадяни східноєвропейських держав: найбільше в Швейцарії італійців і німців.

По-друге, в лютому швейцарці проголосували на схожому референдумі за повернення квот на міграцію робочих з Євросоюзу. Їх не зупинило, що це фактично порушує угоду, яка діє між Берном і Брюсселем, про вільне переміщення робочої сили, підписану в 1999 р. Пропозицію ультраправої Швейцарської народної партії посилити міграційну політику підтримали 50,4% учасників лютневого референдуму. Квоти планується ввести до лютого 2017 р.

Критики міграційної політики уряду вказують, що Швейцарія приваблює іноземців не своїми чудовими краєвидами, а допомогою, яку вони отримують під час досить тривалого процесу розгляду прохання про отримання посвідки на проживання. Не дивно, що маленька Швейцарія, за даними ООН, приймає більше мігрантів, ніж такі держави, як Австралія й Канада, що далеко не останні в списку країн, котрі мають популярність у тих, кому з якихось причин не живеться на батьківщині.