Як здійсняється акредитація суб’єктів держреєстрації?

Акредитованим суб’єктом державної реєстрації може бути юридична особа публічного права, у трудових відносинах з якою перебувають не менше ніж три держреєстратори та яка до початку здійснення повноважень у сфері реєстрації прав уклала, зокрема, договір страхування цивільно-правової відповідальності з мінімальним розміром страхової суми у тисячу мінімальних розмірів заробітної плати.

На це у своєму роз'ясненні щодо акредитації суб’єктів державної реєстрації звертає увагу Міністерство юстиції, передає "ЗіБ".

Законами України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» передбачено, що акредитовані суб’єкти державної реєстрації прав належать до системи суб’єктів, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав.

Акредитація суб’єктів та моніторинг відповідності таких суб’єктів вимогам акредитації здійснюються Міністерством юстиції України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Умови, підстави та процедуру проведення акредитації суб’єктів державної реєстрації, моніторингу відповідності таких суб’єктів вимогам акредитації і перелік документів, необхідних для її проведення, визначені Порядком акредитації суб’єктів державної реєстрації та моніторингу відповідності таких суб’єктів вимогам акредитації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1130.

Для забезпечення розгляду заяв про акредитацію суб’єктів державної реєстрації та проведення моніторингу відповідності таких суб’єктів вимогам акредитації Мін’юстом утворюється постійно діюча комісія з питань акредитації суб’єктів державної реєстрації та моніторингу відповідності таких суб’єктів вимогам акредитації, положення про яку та склад якої затверджуються Міністерством (наказ Міністерства юстиції України від 12 січня 2016 року № 37/5, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 13 січня 2016 р. за № 42/28173).

До заяви, поданої юридичною особою публічного права, обов’язково додається нотаріально посвідчена копія договору страхування цивільно-правової відповідальності з мінімальним розміром страхової суми, визначеної Законами.

Так, Комісія з питань акредитації суб’єктів державної реєстрації, здійснюючи аналіз поданих для акредитації документів, виявила низку систематичних помилок, які стосуються, зокрема, змісту договорів страхування відповідальності суб’єкта державної реєстрації в частині визначення предмета страхування, страхового випадку, порядку виплати страхового відшкодування та відсутності підтвердження набрання чинності договором страхування (платіжного документа, що підтверджує внесення першого страхового платежу).

Відносини у сфері страхування регулює Закон України «Про страхування». Відповідно до статті 4 Закону про страхування предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов’язані, зокрема, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності).

Страхування відповідальності перед третіми особами є одним з видів добровільного страхування, що визначено пунктом 15 частини четвертої статті 6 Закону про страхування.

Статтею 16 Закону про страхування встановлено, що договір страхування – це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов’язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Договір страхування повинен містити, зокрема, предмет договору страхування, перелік страхових випадків.

При цьому певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання, є страховим ризиком.

У свою чергу страховий випадок – це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов’язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі (стаття 8 Закону про страхування).

Таким чином, враховуючи зазначені норми законодавства та з метою уникнення помилок при оформленні договорів страхування, зауважуємо, що суб’єкти державної реєстрації є страхувальниками, які укладають договори страхування відповідальності перед третіми особами.

Треті особи – це фізичні або юридичні особи, яким заподіяно шкоду внаслідок вчинення суб’єктом державної реєстрації дій під час здійснення реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і реєстрації юридичних осіб, фізичних   осіб – підприємців.

Предметом договору страхування мають бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов’язані з обов’язком страхувальника відшкодувати шкоду, заподіяну третім особам внаслідок дій під час здійснення державної реєстраціїречових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців, а також недбалості страхувальника.

Страховим випадком є заподіяння третім особам майнової шкоди внаслідок вчинення незаконних дій або недбалості страхувальника під час здійснення ним повноважень державного реєстратора, що мали місце в період дії договору обов’язкового страхування.

Щодо встановлення факту настання страхового випадку та здійснення страхової виплати необхідно зауважити, що відповідне встановлюється на підставі визнаної страхувальником та погодженої страховиком письмової вимоги (претензії) третьої особи або судового рішення, що набрало законної сили.

Також Мін'юст пропонує ознайомитись з інфографікою набуття повноважень з держреєстрації речових прав на нерухомість та бізнесу:

- районні держадміністрації, виконавчі органи міських рад міст обласного значення;

- виконавчі органи сільських, селищних та міських рад (крім міст обласного значення).