Повідомлення про прийняте судове рішення

Справа № 503/48/25

Провадження № 2/503/350/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2025 року Кодимський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Сердюка Б.С.,

за участю секретаря судового засідання Клемпуш Ю.В.,

представника позивачки - адвоката Коротченка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кодима у спрощеному провадженні цивільну справу за позовом Пташенчук Олени Володимирівни, в інтересах якої діє адвокат Коротченко Валерій Валерійович, до Гаврикової Світлани Гаврилівни про стягнення боргу за договором позики,

УСТАНОВИВ:

Пташенчук О.В., в інтересах якої діє адвокат Коротченко В.В. звернулася до суду з позовом до Гаврикової С.Г. про стягнення боргу за договором позики.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 07 червня 2021 року між сторонами було укладено договір позики відповідно до якого Пташенчук Олена Володимирівна надала Гавриковій Світлані Гаврилівні безвідсоткову позику в сумі 41100 грн, з кінцевим строком повернення позики до 07 червня 2023 року. Факт отримання позичальником грошей оформлено розпискою, складеною та підписаною відповідачкою. Згідно розписки відповідачка, в забезпечення свого зобов'язання по своєчасному поверненню коштів у повному обсязі, надала в заставу позивачці своє нерухоме майно належні їй на праві власності дві земельні ділянки. Відповідно до узгоджених сторонами умов позики, викладених у розписці від 07 червня 2021 року, у випадку невиконання Гавриковою Світланою Гаврилівною взятого зобов’язання до 07 червня 2023 року, право власності на заставлене майно – земельні ділянки площею 0,6486 Га, та площею 0,399 Га набуває Пташенчук Олена Володимирівна, яка має право на звернення стягнення на предмет застави шляхом визнання за собою права власності на заставлені земельні ділянки. Крім цього, відповідачка, у якості гарантії повернення боргу, надала позивачці оригінали документів на земельні ділянки: державний акт про право приватної власності на землю від 25 лютого 2004 року, два примірники Витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 07 червня 2021 року на земельні ділянки. Надалі Гаврикова Світлана Гаврилівна ще кілька разів навідувалася до м. Кодима та після збройного вторгнення РФ на територію України у лютому 2022 року в Україну більше не поверталася. Отже, відповідач відмовляється виконувати взятий на себе обов’язок мотивуючи це відсутністю у неї грошових коштів, кілька разів обіцяла приїхати до м. Кодима особисто для укладення у нотаріуса угоди про відчуження на користь позивача земельних ділянок. На сьогоднішній день сім’я позивачки відчуває велику потребу у грошових коштах, які не повертає відповідачка.

Ухвалою від 13 січня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження по справі та призначено судове засідання.

Ухвалою Кодимського районного суду Одеської області від 12 лютого 2025 року відмовлено у затвердженні мирової угоди укладеної між сторонами.

В судовому засіданні представник позивачки позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.        

Відповідачка в судове засідання не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила. В заяві про затвердження мирової угоди вказала, що визнає борг перед позивачкою.

Заслухавши представника позивачки, дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, шляхом передбачених ст. 16 ЦК України способами,

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

В судовому засіданні було встановлено, що відповідно до розписки від 07 червня 2021 року відповідачка Гаврикова Світлана Гаврилівна отримала в борг від позивачки Пташенчук Олени Володимирівни грошові кошти у розмірі 41100 грн, без сплати процентів, які зобов'язалася повернути до 07 червня 2023 року. В забезпечення свого зобов'язання по своєчасному поверненню коштів у повному обсязі, надала в заставу позивачу своє нерухоме майно належні їй на праві власності дві земельні ділянки площею 0,6486 га за адресою: Україна, Одеська область, Кодимський район, Сербівська селищна Рада (реєстраційний номер об’єкту нерухомого майна: 2218247951225, кадастровий номер: 5122584600:01:003:0201, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва) та площею 0,399 Га за адресою: Україна, Одеська область, Кодимський район, Сербівська селищна Рада (реєстраційний номер об’єкту нерухомого майна: 2218260951225, кадастровий номер: 5122584600:01:003:0202, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва).

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно ч. 1, 2 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником у борг грошей із зобов'язанням їх повернення та дати отримання коштів.

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передання грошової суми позичальнику.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що здійснений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов'язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року справа № 14-465цс18).

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки (правова позиція Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду згідно з Постановою від 28 грудня 2020 року у справі № 499/144/17-ц).

Розписка, якою підтверджено факт отримання Гавриковою С.Г. грошових коштів від Пташенчук О.В., містить також положення щодо забезпечення виконання зобов'язання по своєчасному поверненню коштів у повному обсязі, шляхом надання в заставу позивачці двох земельних ділянок належних відповідачці на праві власності.

Частиною 1 ст. 577 ЦК України та ст. 13 Закону України "Про заставу" (у редакції чинній на момент укладення сторонами договору позики) визначено, що у випадках, якщо предметом застави, зокрема, є нерухоме майно, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню.

Таким чином, недотримання сторонами вимог щодо нотаріального посвідчення договору застави земельних ділянок тягне за собою його недійсність у цій частині.

Відповідно до ст. 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.

Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.

Наявність боргового документа в боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.

Наявність оригіналу розписки в кредитора свідчить про існування невиконаного зобов'язання (постанова Верховного Суду України від 25 квітня 2012 року у справі № 6-24ц12).

Частиною 3 статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Виходячи з тверджень, висловлених відповідачкою в заяві про затвердження мирової угоди, суд встановив, що факт отримання в борг грошових коштів нею визнається.

Отже, суд дійшов висновку, що між сторонами дійсно було укладено договір позики.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Ураховуючи, що боргова розписка знаходиться у позивачки – відповідачка, у встановлений у розписці строк, грошові кошти не повернула, тобто взяті на себе зобов'язання не виконала.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір сплачений позивачкою при зверненні до суду з позовом.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 264, 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Пташенчук Олени Володимирівни до Гаврикової Світлани Гаврилівни про стягнення боргу за договором позики задовольнити повністю.

Стягнути з Гаврикової Світлани Гаврилівни на користь Пташенчук Олени Володимирівни заборгованість за договором позики, в розмірі 41100 (сорок одна тисяча сто) гривень.

Стягнути з Гаврикової Світлани Гаврилівни на користь Пташенчук Олени Володимирівни судовий збір, сплачений позивачкою при зверненні до суду з позовом, в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Пташенчук Олена Володимирівна, РНОКПП 2885902605, зареєстроване місце проживання: вул. Олеся Гончара, буд. 4, с. Серби, Подільський район, Одеська область.

Відповідач: Гаврикова Світлана Гаврилівна, РНОКПП 2679024223, зареєстроване місце проживання: вул. Тухачевського, буд. 26, кв. 1, м. Пенза, Пензенська область, російська федерація.

Повне рішення суду складено 28 березня 2025 року.

Суддя                                                                        Б.С. Сердюк